Проходячи вздовж проспекта Яворницького, можна побачити невелику будівлю, зверху якої серед інших деталей декора можна побачити два хрести. Вони з’явились тут не просто так, і мають цілком обґрунтоване пояснення свого існування у цьому місці. Сьогодні ми розкажемо цю невеличку історію.
Свого часу в цій місцевості знаходилась балка, яка носила нозву Жандармської канави. Доволі довгий час тут не вели жодних робіт по забудові, бо це коштувало б великих грошей. Втім, місто поступово збільшувалось, і ціна землі в районі проспекту зростала щорічно. Тому у кінці XIX сторіччя і цю ділянку виставляють на торги.
Клієнтів на забудову було небагато. Річ у тому, що в цьому районі існувало до того лише дві будівлі. Перша була кондитерською з магазином, а інша слугувала для ритуальних послуг, тут продавали надгробні пам’ятки. Але, несподівано, місце купив інший підприємець.
Феоктіст Кравець на той час вже був господарем одного з відомих ресторанів Катеринослава. Ділянку, яку частково займав міський колектор, а частков – русло річки, він отримав в оренду строком на 4 роки всього за сотню рублів на рік.
Втім, проблеми не злякали Кравця. Він дуже швидко все облаштував і видкрив тут черговий заклад. який навіт ьпочав працювати. Можливо, на цьому б історія і завершилась, але у 1909 році стався цікавий поворот, який все докорінно змінив.
На сцену вийшло товариство Швидкої допомоги, яке зажадало отримати на цей земельний участок свої права. Міська Дума почала розглядати клопотання, і була схильна до того, щоб його задовольнити. Зрозуміло, що такий розвиток подій не влаштовував Кравця, який вже вклався у цю ділянку, та і отримав право на неї за невеликі гроші.
Тому він зробив свій хід. Кравець запропонував місту викупити право власності на ділянку за суму у 8 тисяч рублів. Поки в Думі розмірковували над цією пропозицією, ще один хазяїн будівлю поряд, Петров, теж запропонував гроші за цю ділянку. Петров якраз і був господарем «ритуального» бізнесу.
Земельна комісія взагалі запропонувала влаштувати тут торгові ряди. Але врешті-решт, таки перемогла пропозиція щодо передачі ділянки товариству Швидкої допомоги (1909 рік). Але і на цьому все не зупинилося.
Місцеві підприємці не відмовились від цього участку. Водночас товариство не мало достатньо коштів, щоб почати будівництво будівлі, тому ділянка, можна сказати, простаювала. Користуючись цим, ділки почали самостійно застроювати ділянку, і завдяки хабарям та хитрощами змогли «протягти» рішення про передачу ділянки собі.
Товариство Швидкої допомоги теж не збиралось легко здаватись. Результатом боротьби стало те, що Дума відмінила своє явно корупційне рішення, але тепер підприємці подали на міську владу до суду. Врешті-решт, справу було вирішено на взаємовигідних основах. Частина ділянки відійшла підприємцям, а інша – товариству, яке врешті-решт знайшло гроші на будівництво.
У 1911 році товариство завершило будівельні роботи. У триповерховій будівлі розмістились відразу і власне лікарня, і приймальне відділення, а також квартири для нижчого персонала а також зал для зібрань.
У той час чергування вночі було дуже нетиповим для Катеринослава. У тогочасних лікарнях таке ще не практикували. Мала місце навіть амбулаторія. При лікарні працювало дві карети швидкої допомоги, чого було мало – але більшого досягти на той час було важко.
Швидка допомога у той час була зовсім не тим «медичним таксі», до якого звикли мешканці у наш час. На початку XX сторіччя карети товариств швидкої допомоги здебільшого працювали на виклики, пов’язані із нещасними випадками, побутовими травмами і так далі. Окрема категорія – самогубці. Цю категорію возити доводилось теж доволі часто, зокрема осіб молодого віку.
Планувався подальший розвиток товариства та закупка автомобіля. Але революція поставила на цих планах хрест. Будівлю передали вже державній службі швидкої допомоги, яка розміщувалась тут до початку 1960-х років. Центральна станція працювала тут і під час німецької окупації.
Сьогодні тил будівлі виглядає дуже занедбаним. Тут вже давно ніхто нічого не прибирав і не організовував жодної реставрації. За радянських часів після «швидкої» тут працювали магазин з продажу квітів та дирекція парикмахерських. Зараз тут живуть звичайні люди та розміщені декілька бізнесів.
Наразі про реставрацію будівлі не йдеться. Про її минуле нагадують хіба що два хрести у декорі фасаду, які колись були червоними. Внутрішній двір будівлі зазвичай зачинений, але там вже давно немає нічого цікавого. Нажаль, історичні будівлі Дніпра дуже часто виглядають занедбаними.
