У деяких історичних будівель Дніпра доля склалася так, що від них залишилась лише стіна (або декілька стін). Деякі зовсім зникли назавжди. Наш сьогодняшній герой дійшов до нас після декількох перебудов, які змінили його зовнішній вигляд майже повністю. Про минуле нагадує лише одна з фасадних стін.
Точну дату появи будинку наразі встановити важко. Прийнято вважати що це приблизно середина XIX сторіччя. Саме тоді на вулиці, що тоді називалась Московською (зараз – Володимира Мономаха) з’явився доволі великий кам’яний будинок. Він одразу був створений як дохідний будинок, тобто передбачалось, що приміщення будуть здаватись під оренду. Окрім житлових приміщень, в будинку були і три магазини. У такій якості будівля існувала близько 50 років.
Лише наприкінці століття черговий власник ділянки Шишман вирішив побудувати тут нову будівлю. Вона складалася з триповерхової основної частини, а також прибудованого до неї двоповерхового крила.
Будинок, який побудував Шишман, призначався для тої-таки здачі в оренду. Другий поверх якраз і зайняв банк, але «банковська» історія заслуговує окремої розповіді. Будівлю за стилем можна охарактеризувати як «класируюча еклектика», тобто на основі прийомів класицизму, але з рясним різнохарактерним декором. Верхівку будівлі увінчав химерний карниз із великим навершшям. Крило на вул. Московський акцентував еркер із двома балконами.
При цьому будинок Шишмана не можна назвати видатним — він типовий для архітектури Катеринослава рубежу XIX-XX століть і виділявся не так архітектурними перевагам, як масштабом. Він був домінантою кварталу приблизно десять років, поки у 1910-х не з’явились нові будівлі, більші і вищі. Не зважаючи на це, хазяїн цілком виправдано пишався своєю власністю. Навіть той факт, що він зміг добудувати будівлю у часи революції та економічною кризи вже заслуговує на повагу та увагу.
Першим тут був Катеринославський комерційний банк, що належав Єрмолаєву. Але проіснував він тут недовго, оскільки швидко збранкрутував. Змінили його страхове товариство «Росія» разом із Міжнародним комерційним банком, що походив з Санкт-Петербургу. Банки займали другий поверх, а також іноді використовували і третій у своїх цілях.
Навіть революція не поклала край використанню будівлі фінансовими установами. Тут у різні роки розміщувались обласне відділення Держбанку, обласне відділення Торгово-промислового банку, Міський банк, Міське відділення Держбанку. Навіть у період окупації тут працював німецький правонаступник Держбанку – Дніпропетровський територіальний банк (навесні 1942 р. перейменовано на Господарський банк). Після звільнення міста, аж до 1949 р., будівля знову була зайнята обласною конторою Держбанку, а згодом тут працювало його Кіровське районне відділення. З початку 1992 року у будівлі розмістилося відділення Укрсоцбанку.
Після революції функціональне призначення будинку майже не змінилось. Тут (окрім фінансових) знов розмістились різні радянські, зокрема і торгівельні установи. Єдине що вони вже не мали нічого спільного з приватним бізнесом.
Зокрема, слід згадати ресторан «Спартак», який згодом перейменували на «Дніпро». Також тут розміщувався молодіжний клуб імені Лібкнехта, а також магазини різноманітних видавництв. Втім, затримались вони тут не надовго, бо все змінив початок війни. Як вже говорилось, при німцях тут працювала окупаційна банківська установа.
Протягом війни будівля, на диво, майже не постраждала. Сюди не прилетіли ані снаряди, ані бомби. Так пощастило далеко не всім історичним будівлям Катеринослава. Саме з цієї причини будинок на розі вулиці Московської та проспекту Карла Маркса привернув увагу місцевої влади як непоганий (на їх погляд) будинковий фонд.
Вже згодом, після війни, тут з’являється бібліотека. Саме її і пам’ятає тут більша частина дніпрян, бо вона зникла звідси не так вже і давно. Такі заклади в СРСР користувались великим попитом, бо купити гарну книгу тоді було дуже важко. За ними буквально полювали, вимінювали всіма правдами та неправдами. Ті, кому не щастило роздобути свій власний екземпляр, йшли до бібліотеки.
Бібліотека поступово розширювалась і вже наприкінці 1960-х повнюстю витіснила ресторан як такий. Громадська публічна бібліотека була доволі великим закладом, і будинок був для неї надто замалим. До того ж, бібліотека займала підвал, 1-й та 3-й поверхи, і таке планування теж не додавало зручності ані бібліотеці, ані банку.
Самі приміщення були теж непридатні для зберігання книг. В них був не надто підходящий клімат, а планування не залишало жодної надії на зручність. Але такий стан справ зберігався довгі роки, аж до 2003 року. Увесь цей час на будинку можна було побачити лозунг «Любіть книгу — джерело знань».
До того ж, за весь час у будинку не провели жодного капітального ремонту. Його стан поступово погіршувався. Ситуацію треба було терміново вирішувати, але нове приміщення для бібліотеки так і не могли знайти. Лише згодом спеціалізовану будівлю таки створили, і бібліотека переїхала туди.
Після переїзду бібліотеки нові інвестори почали процес реконструкції будівлі. Але він більше схожий на банальне знесення дому Шишмана. Від історичної будівлі залишилось хіба дві фасадні стіни і не більше. Все інше було зруйновано.
Окрім того, з’явився четвертий поверх-мансарда. Крило по вулиці Володимира Мономаха спочатку повністю знесли, а потім відбудували наново, додавши ще два поверхи. Так воно зрівнялося з основним корпусом будівлі. Декор фасадів було повністю збережено, так що можна трохи відчути дух старих часів.
Тепер тут розміщується торговий центр, що має назву Library. Так власники захотіли встановити певний зв’язок поколінь, бо ще багато хто пам’ятає на цьому місці бібліотеку. Тепер тут знов багато магазинів та різноманітних торгових точок. Тобто це місце виглядає приблизно так, як і більше сотні років тому.
