Сьогодні мало хто згадає Дмитра Сахненка. Але саме цей житель нашого міста став оператором першого кінофільму, який зняли на території України. Що це був за фільм і як він народився – зараз розкажемо.
Майбутній кінооператор Дмитро Сахненко народився у 1875 році. Йому довелось доволі рано стати до роботи, тому жодної освіти він отримати так і не встиг, займався різними роботами. Але коли життя підкинуло йому шанс на те, щоб вирватись з сірої буденності, він його не прогавив.
У 1906 році у Катеринослав (так тоді звалось наше місто) приїхав кінобізнесмен німецького походження Зайлер. Він задумав заробити в нашому місті капітал, показуючи в своєму кінотеатрі різноманітні стрічки. Для цього треба було спочатку побудувати кінотеатр, а тому Зайлер потребував робітників. Серед інших він найняв і Дмитра Сахненка. Той сподобався підприємцю за сумлінну працю та витривалість.
Коли кінотеатр було побудовано, Зайлер розпочав сеанси. Але тоді для демонстрації стрічок треба було постійно рівномірно крутити ручку кінопроектора, що було доволі важкою працею. Тому Зайлер вирішив знайти собі помічника, і обрав на цю посаду саме Сахненка. Той швидко засвоїв, що треба робити, і навіть навчився сам перезаряджати плівку.
Одного разу кіноапарат зламався. Хазяїн замовляв його з-за кордону, з Франції, тому вже подумки рахував свої збитки. Однак Сахненко без відома і дозволу Зайлера розібрав увесь механізм, знайшов поламану деталь. Він зняв усі розміри і власноруч зробив таку саму, тільки нову і встановив на місце. Кіноапарат запрацював, Зайлер був на сьомому небі від щастя.
З того часу Сахненко вже не власноруч працював на апараті, а лише ремонтував його за потреби та контролював роботу підлеглих, які і займалися кінопоказами. Поряд із цим до Дмитра почали приносити інші кіноапарати, щоб він їх відремонтував. Поступово він ставав все більш відомим.
У 1908 році ця слава допомогла Сахненку отримати додаткові навички. До Катеринослава завітав агент компанії Pathe. Одним з напрямків діяльності цієї французської компанії був випуск так званого «Пате-журналу», тобто своєрідного підбіру цікавинок та різноманітних новин. Робили це французи за допомогою численних кореспондентів у різних країнах. Одним з таких кореспондентів і став Сахненко.
Йому залишили апарат для зйомки а також плівку. Серез віднзнятих Сахненком матеріалів опинились масштабна повінь на Дніпрі, а також епідемія холери в місті. Матеріали більш ніж задовольнили компанію, і у вдячність вони залишили своєму кореспонденту кіноапарат у власність.
Наприкінці 1910-х в Катеринославі з’являється кооператив «Южнорусское этнографическое акционерное общество Щукин, Сахненко и Ко». Це товариство стало першим національним кіноосередком в Катеринославі. До того всі кіноленти були привозними і здебільшого закордонними.
Компаньони ж вирішили зняти свій, власний фільм. Двоє компаньонів Сахненка вклали у створення фільму гроші, Сахненко ж вніс як вклад свій власний кіноапарат а також власну роботу як кінооператора.
Фільм називався «Запорізька Січ», і вийшов у 1911 році. Його зйомки були справжньою подією для тогочасного міста. У якості масовки приймали участь багато місцевих жителів. Допомогу у зйомках надав і Дмитро Яворницький, що у той час був директором історичного музею. Яворницький допоміг із костюмами, зразками старовинної зброї та різноманітними атрибутами козацької доби.
Повного сюжету фільму не збереглося. Присвячений він був боротьбі запорозьких козаків з турками і татарами, були присутні акробатичні трюки. По закінченні зйомок копії фільму були розіслані по різним містам імперії, де за їх показ бралиг роші і клали на окремий рахунок у банку.
Сам Сахненко з фільму багато грошей не заробив, але і не розорився. Він лише приніс йому певну долю знаменитості. Вын продовжував працювати кінохронікером, закарбовуючи на плівку важливі події з життя міста, наприклад візит імператора Миколи ІІ.
За радянських часів Сахненко продвожував працювати в галузі кіновиробництва, але вже як рядовий робітник. Спочатку він влаштувався у Катеринославську філію Кінокомітету, але згодом перебрався до Харкова. Там він працював ц центральній лабораторії Всеукраїнського фотокіноуправління. Помер у 1930 році в Харкові.
Нажаль, від першого украхнського фільму мало що лишилося, лише якихось 4 кадри. Щодо документальних зйомок, які робив Сахненко, то деякі з них збереглися. Щоправда, українське суспільство їх навряд чи скоро побачить, бо вони зберегаються в Росії, в архіві в Красногорську. Лише у 2010 році в Дніпро повернули копію одного з них, який називався «Умер бедняга в больнице военной».
Наразі в Дніпрі є вулиця, перейменована на честь Данила Сахненка. Щоправда, розташована вона доволі далеко від того району, де він жив свого часу. Втім, це аж ніяк не може заважати дніпрянам пам’ятати про значний вклад їх земляка у становлення української культури взагалі та кінематографу в особливості.
