Наразі майже в кожній дніпровській квартирі стоїть телевізор закордонного виробництва. Але ще якихось 30-40 років тому телевізори у багатьох випадках були не просто вітчизняними, а і виробленими в нашому місті. Що це були за моделі і чому деякі люди шукають їх і досі – читайте далі.
Ми вже розповідали про це підприємство, тому не будемо повторюватись. Лиш нагадаємо, що випуск телевізорів він розпочав далеко не одразу. Першими його моделями були радіостанції для сільськогосподарьскої техніки, потім – любительські радіоприймачі.
Випуск телевізорів тут розпочався лише у 1960 році. Першим дніпровським телевізором став зразок під назвою «Весна». Він не мав жодного індексу чи цифрового позначення, але став родоночальником цілого сімейства телевізорів.
Первісток дніпропетровського телевізоробудування мав солідну вагу у 23 кілограми. Футляр телевізора був дерев’яним, а от передня панель – пластиковою. Тут вперше для захисту екрану кінескопа застосовано опукле захисне 5-міліметрове скло. Монтаж елементів зроблено на горизонтальному металевому шасі. Ручки керування виведені на лицьову панель. Працює телевізор у будь-якому з 12-ти каналів та як FM-радіо.
Телевізор став одним з перших, які вироблялись на території України, і перш за все реалізовувався саме тут. Бажаючих вистачало, адже «Весна» була набагато більш якісною, ніж попередні моделі радянських телевізорів, зокрема КВН-49. Абревіатуру останнього жартівники розшифровували як «Купив-ввімкнув-не працює». І правда, ламався КВН дуже часто, а його збільшувальну лінзу з гліцерином міг розбити будь-хто: дитина, домашній кіт або сам необережний хазяін.
Тому поява «Весни», а згодом і «Весни-М» прийшлася до смаку фанатів телебачення в Україні. «Весна-М» майже нічим не відрізнялась від попередника ззовні. Тут прибрали можливість слухати радіо, але з’явилась можливість більш точного підлаштування та прибирання перешкод. Випустили таких телевізорів більше десяти тсяч штук, коштували вони доволі немало – 210 рублів.
Основною проблемою багатьох виробів радянськох промисловості була їх низька якість. Не будемо занурюватись в причини цього поганого явища, просто треба враховувати цю особливість радянських товарів.
Телевізорів це теж стосувалось напряму. Вони не тільки показували погану якість картинки, а ще і були доволі небезпечними для користувача. Мабуть, будь-хто, хто застав часи 1950х-1960-х, чув (або навіть сам бачив) випадки, коли телевізор буквально вибухав прямо у кімнаті.
Тому поява телевізорів із вибухозахищеним кинескопом теж була свого роду «бомбою» на ринку продажів. Нові подібні моделі, на зразок Весни-306 користувались неабияким попитом. Що цікаво, деякі моделі мало чим відрізнялись одна від одної. Відмінності були не дуже значними, стосувались або елементів зовнішнього оформлення, або наявності 1-2 перемикачів, які здебільшого прибирали у наступних моделях як рудиментарні.
Поступово розмір екрану збільшувався. На початку 1980-х з’явились телевізори «Янтарь». Вони спочатку теж були чорно-білими, але якість зображення була досить непоганою. Гарні характеристики їх роботи зарекомендували ці моделі з найкращого боку, і люди насамперед намгались знайти у магазинах саме їх, або хоча б записатись в чергу на право купівлі (так, бувало тоді і таке).
Не зважаючи на те, що в конструкції застосовувались ще радіолампи, телевізори були доволі надійними. У разі ж поломок їх доволі легко було полагодити навіть в домашніх умовах, якщо, звісно, вдадавалось знайти необхідні запчастини.
Проблеми почались, коли завод налагодив випуск телевізорів із кольоровим зображенням. У списку моделей їх легко упізнати за індексом «Ц» у назві моделі. Але після першого ажіотажу покупці не надто цікавились новими моделями заводу.
Справа у тому, що ні якість картинки, ні якість зображення не йшли у ніяке порівняння із чорно-білими моделями. Можливо, впливала відсутність досвіду у проектуванні кольорових телевізорів. Але, скоріш за все, проблема була у низькій якості комплектуючих. До того ж, сама по собі надійність телевізорів теж залишала бажати кращого.
Тим більше, що вибір навіть серед радянських моделей був – «Рубін», «Електрон» чи більш дорогий «Горізонт». Потроху у кінці 1980-х почали потрапляти в країну і телевізори виробництва західних країн. Порівняно з ними, якість зображення і довговічність роботи «Весни» не витримувала ніякої критики.
Після розпаду СРСР та краху радянської економічної системи спросу на телевізори зовісім не стало. Їх випуск остаточно припинили, і з тих пір не відновлювали. Але цікавість до цих телевізорів не пропала, причому не тільки у колекціонерів.
На даний час можна побачити багато об’яв про купівлю телевізорів «Весна». Іноді це колекціонери, але частіше – це люди зовсім іншого напрямку діяльності.
Справа у тому, що в цих телевізорах при їх збірці застосовувались драгоцінні метали. Зокрема, срібло можна знайти на контактах, роз’ємах та інших регуляторах і деталях. Загальна вага срібла – близько 5 грам на телевізор. Позолоту можна знайти на радіолампампах, також присутні і інші драгметали. Тому іноді за цими виробами полюють зовсім не з естетичною метою, а просто щоб трохи підзаробити.