Дніпро широко відомий далеко за межами України як серце ракетно-космічної галузі України. Наші ракети відомі по всьому світу. Але колись в нашому місті робили ще і «Ракети», які теж були доволі знаменитими і популярними, і слугували зовсім для інших цілей.
Перші пилососи в СРСР почали випускати ще перед війною, але «тираж» був надто малим. Основний випуск було розпочато вже по її завершенню. Для цього процесу і було обрано Дніпро як локація для агрегатного заводу. Пилососи, які тут виробляли, називались «НКАП» (народний комісаріат авіаційної промисловості), згодом після переходу до системи міністерств пилосос перейменували у «МАП» (міністерство авіаційної промисловості).
Ці зразки майже повністю повторювали конструкцію та зовнішній вигляд пилососа фірми Electrolux, а конкретніше – 11 моделі. Існують дві версії. Перша стверджує, що СРСР придбав у шведськох фірми ліцензію на виробництво. Але більш вірогідною виглядає інша. Згідно неї, з Німеччини було вивезено обладнання підприємства, яке виробляло такі ліцензійні моделі. За допомогою трофейного обладннання та документації і з’явився той самий «НКАП».
Як би там не було, випуск поступово збільшувався. Набували необхідного досвіду і працівники заводу. Тому доволі швидко з’явилась нова модель під назвою «Днепр». Він ще був на салазках, а от його наступники (Днепр-2 та Днепр-3) вже були на невеликих колісах. У Дніпра-3, на додачу, змінилось і кріплення шлангу (воно стало байонетним). Але стало зрозуміло, що потрібен подальший розвиток.
Випуск нової моделі розпочався у 1956 році. Тоді була дуже модною ракетно-космічна тематика, тому назву обрали швидко – «Ракета». Зміни було помітно одразу: замість старої шкіряної ручки для переносу, що трохи нагадувала ручку з валізи, з’явилась нова пластикова ручка на всю довжину корпусу. Окрім того, змінилися і коліщатка – вони отримали гумові накладки, і тепер були більш тихими у роботі, а також не шкодили підлоговому покриттю.
Ракета стала ще і одним з перших «кольорових» пилососів, тобто мала неоднорідне фарбування. Так, торці, ручка, основи коліс та пульверизатор — чорні, а корпус, наконечники шланга та металеві частини приладдя — кольорові. Спочатку було 4 основні кольори: зелений, червоний, синій та коричневий. Це найкласичніша гама, яка згодом змінюватиметься ще не раз.
Ця модель з’явилась трохи пізніше, приблизно у 1965 році. В ній змінився двигун, а також тип шлангу. Тепер той став гофрованим, доволі еластичним і міг розтягуватись у разі потреби. Також змінились і форми різноманітних насадок, що йшли у комплекті.
Двигун пилососа виявився настільки вдалим та надійним, що його почали виробляти на всіх аналогічних заводах СРСР. На деякий час це був основний двигун для всіх радянських пилососів. Ракета-7 ще мала цікаву особливість, а саме петлю для підвішування пилососа на стіну.
На честь 50-річчя комуністичного перевороту було випущено лімітовану серію пилососів. Вони майже нічим не відрізнялись, окрім яскраво-червоної «наліпки» із зображенням цифри 50 та стилізованого колосся.
Пізніше на пилосос повертаються коліщатка (на перших моделях їх не було), а також індикатор рівня пилу. Він був доданий у ручку для переносу, і показував що потрібно очистити контейнер. Згодом з’явилась модель «Ракета-7М» та «Ракета-7М2». Вони були певною мірою розвитком старої моделі, але зміни стосувались більше зовнішнього вигляду та вигляду насадок.
У 1980-х роках в Дніпрі розробляють дві нові моделі: «Ракета-9» та «Ракета-12». Щодо першої, можна охарактеризувати зміни в її конструкції так. Над вихлопним отвором є знімні (відкидні) грати. Сам отвір зроблено таким чином, що зазвичай повітря проходить через додаткову щілину навколо гнізда для шланга. Коли шланг встановлюється на отвір, його «фланець» закриває цю щілину, повністю направляючи весь потік у бік наконечника. Таким чином, у режимі збирання забезпечується більш інтенсивний, вільний вихід повітря з пилососу для запобігання перегріву. Усередині мотор поміщений у пластиковий кожух, обгорнутий поролоном – це знижує гуркіт і шум, що видається під час роботи. Спочатку мотор був у 400 Вт потужності, а згодом – 600 Вт (у моделі Ракета-9В).
«Ракета-12» відрізнялась більш потужним двигуном. Також тут прибрали автосмотку шнура, що з одного боку додало трохи незручностей. А з іншого – пилосос став більш легким та коротким. У пилососі моделі «Ракета-12В» згодом з’явились пластикові трубки у кількості 3 штук, замість класичної металевої труби.
Наступали нові часи, стало багато різноманітних нових моделей іноземних виробників. Дніпровський завод намагався втриматись на ринку, випускаючи моделі Ракета-30М та Ракета-1000. Вони нагадували свої іноземні аналоги, але не могли зрівнятись з ними по ціні, якості та експлуатаційних характеристиках.
Згодом з’явилась ще і «Ракета-50», але це був вже останній подих заводу. На цьому історія цих пилососів завершилася.
Перш за все, слід згадати що у цих пилососів був отвір для видуву повітря та пульверізатор. Так-так, цей пилосос міг не тільки всмоктувати, а і вивільняти з себе повітря. Це дуже допомагало під час різноманітних ремонтів.
У радянські часи знайти бригаду ремонтників, які б навели вам лад в квартирі було дуже важко. Зазвичай будь-який ремонт, включаючи і покраску стін, стелі виконували самі власники квартир. Звісно, що жодних компресорів чи чогось подібного тоді не було у продажу. І тут якраз і застосовували пилосос, у якості «тягового пристрою». Наявність штатної насадки для пульверізатора була тим більше корисною.
У Ракети-7 з’явилась додаткова опція. Тут насадка на пульверізатор отримала спеціальне змінне сопло, яке могло змінити ступінь розсіювання. Це теж дуже широко застосовувалося під час ремонтів.
В останніх моделях «Ракет», які виходили вже під час незалежності України, опцію видуву повітря прибрали. Можливо, це зробили для того, щоб пилососи більше походили на свох закордонні аналоги. Але цей факт ще більше вплинув на те, що від нових моделей відвернувся імовірний покупець.
Старі моделі використовувались доволі довгий час. Їх цінували за високу надійність та ремонтопригодність. Також цінувались насадки – вони були дорсткі і ними можна було гарно прибрати навіть доволі щільну ковдру. Але, наразі, час цих моделей вже пройшов і зустріти їх можна або на звалищах, або на сайтах для колекцонерів.
