Іноді ми можемо не помічати дійсно нестандартні і цікаві речі, просто проходячи повз. Так стається і з будинком з гномами. Це насправді унікальний для нашого міста будинок, причому одразу за декількома параметрами. Щоправда, останнім часом у нього з’явились серйозні проблеми. Про все це – сьогодні.
Прибутковий будинок на вулиці Цегляній (пізніше Полтавській, нині О. Гончара) №4 будувався на гроші купця Бориса Штейна. Штейн був доволі заможним підприємцем на свій час і володів одразу кількома об’єктами нерухомості в місті.
Таким самим будинком був і наш сьогоднішній герой. Тут можна було винайняти зовсім різне житло: від двокімнатної квартири (для холостяка зі слугою), до розкішних п’ятикімнатних апартаментів для великої родини. До 1910 року 80% житла в Катеринославі здавалося.
Цікаво, що оскільки холодильників тоді не було, то вина, м’ясо та птицю зберігали у спеціальних «льодовиках» у дворі. Для спиртного та їстівних припасів робили дві різні «холодильні».
Для того часу це був доволі престижний будинок. Жити тут собі могли дозволити далеко не всі громадяни Катеринослава, але як відомо, проблем з клієнтурою Штейн не мав. Доречі, говорили що багато кімнат у цьому будинку винаймали масони. Правда це чи ні перевірити неможливо, бо в архівах не збереглось детальної інформації ані про хазяїна, ані ні про його постояльців.
Існують перекази, що Штейн частину коштів віддава на фінансування масонського товариства, що діяло в ті часи у Катеринославі. Саме цим і пояснюється наявність дивних декоративних елементів на фасаді будинку (про них ми поговоримо ще окремо). У них проглядаються певні асоціації з символами масонства.
До того ж, відома і легенда про скарб, який нібито захований десь у будинку. По одній з версій, скарб знаходився десь біля тих самих гномиків. Щоб його відкрити, треба було використати такі самі інструменти, як у них у руках. Іноді кажуть, що скарб був у одному з балконів будинку, яких вже немає. Втім, легенда навряд чи правдива, бо будинок створювали під здачу. Ви б у такому будинку розміщували власний скарб, враховуючи що його може знайти будь-хто з орендарів? Навряд чи.
Ще одна легенда пов’язана із підземеллям. Нібито, з підземелля цього будинку можна було дійти до таємного місця зборів масонської ложі. Із цією версією в принципі можна і погодитись, оскільки русло річки Половиці проходить відносно неподалік. Теоретично, там можливо і був якийсь підземний хід.
Над першим поверхом звисають чотири фігури гномиків з молотками, над вікнами другого поверху – повні жіночі голови з пишними зачісками римських матрон. Вхідну арку прикрашають «розлючені» левині голови і загадково усміхнені сатири. У гномиків в руках колись були молотки та кірки, що широко відомі як символи масонства. Адже і масонський рух називали «Союзом вільних каменщиків».
А над вікнами третього поверху розміщені птахи-леви. Майже грифони, тільки навпаки. Грифони – міфологічні істоти з головою орла та тулубом лева. На будинку Штейна істоти з тулубом птиці та головою лева, точніше – навіть химери. Вони масивні і з дуже злим виразом обличчя, з широко розставленими крилами і хижими розкритими левовими мордами, що ніби відганяють когось. Усього крилатих химер на цьому будинку – 13, що ще більше може наводити на роздуми шанувальників усього таємничого.
Але це ще не все. Над третім поверхом будівлі та над фігурами крилатих химер розташовується величний фриз. І над одним із вікон – крайнім праворуч – поміщені голови двох сатирів, що височіють над птахом-левом. Чому над іншими вікнами сатирів немає – також загадка.
У радянські часи його повністю перебудували. Від колись цікавих внутрішніх інтер’єрів нічого не залишилось, окрім високих стель у колишніх квартирах під здачу. Сьогодні тут живуть люди. Перший поверх займали різноманітні магазини, така ситуація зберігається і на сьогодні. Мешканці жаліються на застарілу конструкцію дому та його непристосованість для проживання. Тут погане опалення та жахлива система каналізації. Від колишньої роскоші залишились хіба ковані сходи.
Наразі дому загрожує руйнація. Він проходив реставрацію, але не надто вдалу. Одного разу після сильного дощу від будівлі почали буквально відпадати фрагменти декору та стін. До того будинок ніколи не ремонтували.
Перед початком повномасштабної війни хотіли розпочати термінові «рятувальні» роботи. Втім, час вніс свої корективи. Залишається лише сподіватись, що проблему згодом вирішать і місто не втратить ще один зі своїх цікавих об’єктів.
Поки що було зроблено укріплення конструкцій. Це стосувалось перш за все міжетажних перекрить та центральної опорної стіни, у якій колись проходили вентиляційні канали кафе. Також в центрі встановили додаткові опори.
