Сьогодні наша віртуальна прогулянка пройде по вулиці Столярова. Ми вивчимо її багату історію, що було на ній колись, а зрештою – і чому вулиця названа саме так. Не будемо більше зволікати, скоріше в дорогу!
Вулиця Фабрична (а саме такою була перша назва вулиці) з’явилась на мапі міста приблизно в середині XIX століття. Загальноприйнятою версію, є така, що назва пішла від суконної фабрики, що колись тут розміщувалася. Втім, є і альтернативна версія.
Згідно неї, назва пішла від розміщених тут чисельних млинів. Вони працювали для забезпечення міста хлібом, а також для експорту борошна. Адже вулиця починалась біля міського Саду, а закінчувалась аж біля берега Дніпра (тоді набережної ще не існувало).
У 1880-х роках споруджено нову школу-церкву. Біля кінотеатру «Панорама» на початку XX століття розташовувалися млини меннонітів братів Гезе — дуже шанованого роду. У 1902 р. 60 робітників виробляли тут 7 сортів борошна на значну суму 900 тисяч рублів. Згідно з «Списком домовласників м. Катеринослава» 1913 року, три будинки на вулиці належали сімейству Гезе. Вулиця була заповнена й іншими підприємствами та установами. На розі з вулицею Петербурзькою була зубна лікарня Езау. Там, де зараз знаходиться технікум була швейна майстерня Срібного. На початку XX століття одну з будівель займав губернський Статистичний комітет.
Як би там не було, але недостачі в людях тут ніколи не було. Працівники різноманітних установ постійно курсували тут, і Фабрична завжди повністю відповідала своїй назві. Це була справжня заводська «артерія» міста.
Також на рубежі двох століть на цій вулиці з’явився ще один важливий для міста об’єкт. Мова йде про електростанцію міста. Центральна електростанція довго забезпечувала частину міста світлом, хоча вперше воно з’явилось в Катеринославі на 4 роки раніше. З 1910 тутешня електростанція стала справжнім монополістом в палні постачання електроенергії споживачам в місті.
На початку 1910-х років в історії Фабричної стався новий поворот. Тут відкрили кінотеатр Зайлера, який тоді називався біоскоп. Розміщувався кінотетар на розі Катерининського проспекту. Відвідувачам гарантувалося чисте та вентильоване приміщення, а також новий репертуар кожні три дні.
Заклад був доволі популярним, але пропрацював відносно недовго. Вже у 1912 році пожежа повністю його знищила. Втім, ділянка довго не пустувала, адже кінобізнес в тодішньому Катеринославі тільки розростався.
Публіка готова була дивитись майже будь-які фільми, іноді ходіли на одні і ті ж по кілька разів. Тому бізнес був дуже прибутковим і приносив вдосталь грошей. Саме тому вищезгадані брати Гезе викупили ділянку і побудували тут новий кінотеатр під назвою «Гігант». Але на відміну від колишнього, цей був цегляним.
Працював цей кінотеатр успішно, аж до 1917 року. Під час революції його, як і решту приватної власності, було націоналізовано. Нова комуністична влада перейменувала кінотеатр на модну тоді назву «Рот Фронт», це сталося у 1922 році.
Усі наступні роки, аж до початку радянсько-німецької війни кінотеатр працював саме під цією назвою. Так само, зала кінотеатру використовувалася і як театральна. Тут виступали як міські колективи, так і артисти із загальнорадянским рівнем популярності, як-то Леонід Утьосов чи Ізабелла Юрьєва.
Коли німці захопили місто, то дали нову назву – «Атріум». Втім, і коли незваних гостей вигнали з міста, то повертатись до старої назви теж не стали. Вирішено було назвати кінотеатр «Батьківщина» (в оригіналі називався російською – «Родина»). Саме під цією назвою кінотеатр і працював у подальшому. В 1960-х його реконструювали вперше, але у 1972 довелось все розпочинати знову, бо кінотетар згорів. Так, з пожежною безпекою у кінотеатрів на цьому місці точно не склалося історично…
Втім, кінотеатр відновили після пожежі. Працював він і у подальшому, доки не був закритий вже у 2010-х. Тепер у будівлі розміщено ресторан та пивоварню.
Свою сучасну назву вулиця отримала на честь радянського пілота Івана Столярова. Що цікаво, за походженням він був дніпрянином, до служби льотчиком працював неподалік вищезгаданої електростанції.
За час війни Столяров дослужився до звання майора, вважався одним з кращих пілотів своєї частини. 20 вересня 1943 він був ведучим групи Іл-2, що мали своїм завданням розбомбити мости через Дніпро. При виконанні завдання літак було підбито, щоб не загинути марно, Столяров направив літак на будівлю електростанції, тим самим пошкодивши її та вивівши з ладу ціною власного життя.
Льотчика поховали в місті. На честь його останнього подвигу було вирішено назвати вулицю на честь Столярова. Це сталося у грудні 1943 року. З тих часів назва вулиці не мінялася.
На честь відзначення дня міста у 2003 році було відкрито черговий об’єкт. Це був невеличкий фонтан та алея, але вони швидко здобула славу та визнання серед городян та гостей міста.
Фонтан «Амур» є найменшим у нашому місті. Він має круглу форму з високим шпилем посередині, на якому розміщено скульптуру бога кохання.
Біля фонтану подивіться собі під ноги. Там зможете побачити мідний рушник. На ньому розміщено символічний відбиток ніг – чоловічої та жіночої. За міськими легендами, якщо ви посварилися з «другою половинкою», варто прийти сюди і встати разом на рушник. Тоді вдастся примиритися.
Також тут можна знайти Алею приємних зустрічей та лаву Томливих очікувань. Якщо ви ще не знайшли свого кохання, але прагнете цього – варто завітати на вулицю Столярова, вам точно пощастить!
Реконструкцію було заплановано на 2022 рік. Перед її початком на станції «Театральна», що будується поруч, повинні були перенести комунікації.
Одним із завдань реконструкції зазначено організацію проходу від проспекту Дмитра Яворницького до річки Дніпро. На оновленій вулиці з’являться дитячі майданчики, місця для відпочинку та зелена зона. Також планується організація локацій для любителів спорту та скейт-простору зі схилами.
Наразі, процес реконструкції призупинено війною. Але вона конче необхідна, адже стан вулиці далекий від ідеального. Тут повно ям, майже немає дерев’яних лавок для сидіння, а стан клумб просто жахливий. Тому будемо сподіватись, що дуже скоро тут все ж з’являться будівельники.
