Мало хто зараз чув про караїмів, алесвого часу це була одна з найбільших громад у місті. Жили вони в районі сучасного центру міста, там же був і їхній храм, що називався кенасою. Давайте разом згадаємо, як він виглядав і куди подівся.
Караімізм — авраамічна релігія, споріднена з юдаїзмом, але в той же час дуже відмінною від нього. Зокрема вони визнають абсолютний авторитет Тори (Старого Завіту) і вважають, що її не можна доповнювати. Звідси — відкидання Талмуду. Старий Завіт, за караїмським віровченням, повинен читати і тлумачити кожен вірний особисто. Звідси — неприйняття рабиністичної традиції юдаїзму тощо.
Зрештою, сам термін «караїми» у перекладі означає «читачі». Тобто читачі Завіту Старого. Керівниками караїмських громад здавна були гаккамі (hakkam, мн. ч. hakkamim) — мудреці, лідери громади. У релігійній сфері, на відміну іудеїв, керівниками громад караїмів стали газзани (hazzan, мн. год. hazzanim). У ХХ ст. в караїмських громадах також з’явилася світська адміністрація, але, незважаючи на хвилі секуляризації, релігія в історії та сучасного життя караїмської громади відіграла і продовжує відігравати важливу роль.
У Катеринославі караїми осіли на початку ХІХ століття. Перша назва сучасної вулиці В’ячеслава Липинського (донедавна — вул. Ширшова) — вулиця Караїмська. Вона почала забудовуватись у 1790-х роках, і першими її жителями були караїми, які швидко зайняли позиції у сфері бізнесу. Майже всі караїми належали до заможного класу суспільства, а деякі з них вели дуже велику торгівлю тютюном, бакалійними та мануфактурними товарами. В Катеринославі на той час існував і караїмський цвинтар, який займав частину ділянки єврейського цвинтаря.
За даними історика та краєзнавця Валентина Старостіна, на 1869 рік ділянка на Залізній вулиці (донедавна вул. Миронова, нинішня вул. Європейська), вже належала караїмській громаді Катеринослава. Будівництво кам’яної будівлі кенаси розпочалося 6 травня 1887 року. 1896 року при кенасі було відкрито караїмське релігійне училище. У 1913 році вже працювало училище при дитячому притулку Благодійного товариства і Товариство допомоги караїмам. У 1910-х роках на території ділянки Караїмським товариством було збудовано триповерховий житловий будинок у стилі модерн.
Двоповерхова будівля кенаси, побудована в мавританському стилі, розміщалася в глибині ділянки і виходила головним фасадом на Залізну вулицю. Перед храмом була споруджена кована на кам’яних стовпах огорожа з парадним входом, пройшовши через яку віруючі опинялися в невеликому палісаднику. Нажаль, більше детальних фотографій храму зне береглося. Маємо лише ще одну фотографії, датованій 1969 роком. На ній будівля колишньої кенаси вже в стадії зносу.
У жовтні 1911 року з кенаси було викрадено цінні предмети культу: 5 срібних верхніх прикрас свитків закону, 18 срібних лампад, 2 срібні свічники, 1 срібний канделябр, срібні графин, келих і покажчик.
Богослужіння в караїмській кенасі проводилися по суботах, караїмським релігійним святам та у «високоурочисті дні». Газзан вів прийом щодня. Збереглася інформація, що 20 лютого 1913 року в кенасі було відслужено поминальну службу по всіх померлих государях з роду Романових. А наступного дня, 21 лютого 1913 року, відслужено подячний молебень на честь святкування 300-річчя династії Романових.
Історія також зберегла відомості та про правління караїмської кенаси. Протягом 12 років, з 1896 по 1908 роки, обов’язки газзану виконував Самуїл Пігіт.
1913 року його посаду тимчасово обіймали: інженер А.О. Леві та купець Мойсей Ель (раніше обіймав посади піклувальника караїмського релігійного училища; товариша габбая караїмської кенаси).
У 1930 році, з оголошенням масового наступу на релігію та церкву, Катеринославська караїмська кенаса була закрита. З 1926 житловий будинок на ділянці вже займав житловий кооператив.
У наступні два десятиліття за адресою вулиця Залізна, 4, розміщувалися контори: 1936 року — «Радгосппостачання», міський профком «Дніпропіщеторгу». 1942 року за німецької окупації тут працювала їдальня. У 1951 році тут розміщувались контора та склад «Сортоовощ». Які саме будівлі та приміщення ділянки займали перелічені вище організації, на сьогоднішній день залишається загадкою.
Відомо лише, що не пізніше 1969 року будівля була повністю розібрана. На сьогодні про цей стародавній храм нічого не нагадує. Наразі на його місці знаходиться праве крило будівлі Облспоживспілки.
