На вулиці Шолом-Алейхема можна побачити багато цікавого. Тут розміщувались як виробничі приміщення різноманітних фабрик та заводів, так і житлові будинки. Зокрема, будинок під №5 мав доволі цікаву історію. У різний час тут розміщувались різноманітні установи та заклади, що зіграли певну роль в історії Дніпра.
Територія, на якій знаходиться сучасний будинок № 5, розташовувалась у центральній частині слободи Половиця, поряд із її головною площею. Саме на території цього кварталу слободи стояла церква, названа на честь ікони Казанської Божої Матері. Всього у слободі тоді нараховувалося до 150 дворів (тобто будинків) та 1500 жителів. Гарна місцевість та опрятність слободи приваблювала верховну владу, і було вирішено розпочати будівництво міста саме тут.
Міська земельна ділянка утворилася лише після того, як у березні 1790-го затвердили проект Катеринослава, який передбачав перепланування слободи та створення на її місці регулярних кварталів. Наприкінці 1797 року Міська Дума просила губернську владу віддати місце, де раніше розміщувалась церква, для спорудження будівлі, яка могла б приносити дохід місту. Губернська влада місту відмовила і продала пустир, розділивши його на чотири окремі ділянки.
Потім там був одноповерховий житловий будинок та дерев’яний торговий лабаз. Точні господарі цих споруд наразі невідомі, але суттєвої ролі в історії міста вони не зіграли, тому не будемо надовго на цьому зупинятись.
Маємо відомості про період 1890-х років. Тоді ділянка знаходилась у власності купця Рабінова. У цей період було вирішено знести лабаз на площі. Замість нього на цьому ж місці збудували кам’яний двоповерховий прибутковий будинок з магазинами на першому поверсі та однією великою квартирою – на другому.
Згодом хазяїн ще раз змінився. Після будівництва нового корпусу ділянка, яка вже отримала адресу Успенська площа, 2, перейшла до іншого купця Іллі Кауфмана. Кауфман походив з міста, яке тепер, нажаль, стало відомим всій Україні – Бахмут. Він був великим постачальником будівельних матеріалів, що веде торгівлю по всій губернії. У будинку Кауфмана діяли власні контори та склади Кауфмана, магазини, перукарня Фінгарета, стоматологічний кабінет лікаря Йоріш. Тобто об’єкт функціонував як прибутковий будинок, а розташовані тут квартири здавались в оренду як квартири чи кабінети.
Широке проведення протитуберкульозних заходів почалося у світі наприкінці XIX — на початку XX століть і ґрунтувалося на початку на благодійній діяльності. У ній брали участь різні організації та численні представники всіх станів.
У 1909 р. у Москві відкрили першу безкоштовну амбулаторну лікарню для хворих на туберкульоз. Лікарі у ній працювали безоплатно. Вони лікували хворих та проводили велику профілактичну роботу серед населення. У 1910 році була організована Всеросійська ліга по боротьбі з туберкульозом, яка через три роки мала 67 амбулаторій-піклувань, а в санаторіях було розгорнуто 2000 ліжок. Річницю заснування Ліги було вирішено ознаменувати улаштуванням народного «туберкульозного дня». День білої квітки або день «Білої Ромашки» вперше пройшов у Росії 20 квітня 1911 року.
Вже у 1912-го з’явилось Катеринославське відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом з першою в місті спеціалізованою амбулаторією. Розміщувалось воно якраз саме у цьому будинку.
Діяльність відділення була дуже різноманітною. Окрім безпосередньо лікування, важливою частиною була організація «дня білої ромашки». Під час їх проведення проходили ходи із військовими оркестрами. Вчителі, лікарі, священнослужителі та вчені читали лекції у клубах, школах, амбулаторіях. Проходили автопробіги, автомобілі були прикрашені зеленими деревцями та іншою зеленню, такою необхідною для боротьби з туберкульозом, і, звичайно, ромашками. Влаштовувалися гуляння у парках та садах. Квіти — целулоїдні, з паперу, з шовку та звичайні живі квіти — продавали скрізь, навіть у трамваях. Митці проводили благодійні концерти.
Також важливим була і допомога хворим, відправка їх у санаторії. Втім, були і проблеми. Амбулаторія хоч і існувала, але не вистачало навченого персоналу, а також спеціалізованого обладнання. Велася активна пропаганда здорового способу життя, правильного харчування, протитуберкульозних заходів.
У Другу світову домоволодіння сильно постраждало. У 1950-х замість кутового одноповерхового корпусу збудували чотириповерховий житловий будинок. А двоповерховий корпус при відновленні втратив значну частину початкового оздоблення фасаду.
Його перетворили на конторську будівлю, і він отримав нову адресу: вулиця Шолом Алейхема, 5. У 2005 – 2006 роках будівлю надбудували та розширили, але при цьому оздоблення головного фасаду відновили у первісному вигляді. Зараз на перших поверхах будинку знаходиться ресторан, а верхні — займають мешканці.
