Сьогодні торгівельний центр Європа знають по всьому місту. Якщо зазирнути в мережу Інтернет, то можна легко дізнатись, хто і коли його збудував. Але найцікавіше тут – те, що знаходилось на місці торгівельного центру раніше.
Кожен дніпрянин знає це прізвище. Олександр Дольнік – відомий архітектор у нашому місті. Але історія ТЦ «Європа» має безпосереднє відношення ще до однієї людини з таким самим прізвищем. Адже до торгівельного центру тут розміщувався двоповерховий будинок, що належав Файвішу Шимоновичу Дольніку.
Вочевидь, він не був безпосередньо хазяїном готелю, що якраз і був розташований всередині цього об’єкту нерухомості. Готель мав назву «Італія». Утримувачем готелю значився якийсь пан Бродський, тобто теж єврей за походженням, із великою вірогідністю.
Про «Італію» наразі нічого детального невідомо, оскільки люди, що мали змогу тут побувати, здебільшого не залишили якихось відомих нам мемуарів. Знаємо лише, що у готелі були гарно обставлені номери, працював телефон.
Після революції і встановлення радянської влади будинок було націоналізовано. У подальшому він перетворився на звичайний житловий будинок.
Все почалося з назви нового торгово-розважального комплексу. Зазвичай інвестори вигадують ім’я майбутнього об’єкта задовго до початку будівництва. Зазвичай потім його перетворюють на звучний бренд і старанно розкручують, але в даному випадку все було з точністю навпаки. Ідея подарувати мегамолу ім’я частини світу належала архітектору Олександру Дольнику. Він згадав про те, що недалеко від ділянки забудови до революції проходив Європейський бульвар (тоді вулиця носила іншу назву).
Амбітна назва припала замовнику та міській владі до душі. Проте всім одразу стало очевидно, що будівля на ім’я «Європа» не може бути збудована в глухому районі, нехай навіть розташованому в самому центрі міста. Оточення вимагалося терміново привести у відповідність до топоніміки – так народилася ідея відродження Європейського бульвару.
Перший фрагмент старовинної вулиці, названий площею Європи, відтворили всього за рік. Все було приурочено, як заведено, до 230-річчя Дніпропетровська. Площа, огороджена бетонними блоками, була повністю перебудована. Знесли торгові ряди ринку, асфальт замінила бруківка. Центр площі прикрасили дерева в сучасних вазонах. На ажурних білих флагштоках вивісили прапори майже всіх європейських країн (тепер іноді їх місця займає реклама).
Фасади будинків, що виходять на бульвар, привели «до тям»и. Головне – будівництво пішохідної вулиці дозволило вирішити одну з найгостріших проблем цієї частини міста. Мова йде про заміну та реконструкцію аварійних інженерних комунікацій. Цікаво, що фінальну крапку у проекті відтворення Європейського бульвару, початок якого ознаменувало будівництво «Європи» та реорганізація прилеглого міського простору, повинна була поставити ще одна будівля. Вона теж мала бути зведена за проектом бюро Dolnik & Co. Біля Дніпра, на осі, що пронизує площу Європи, за кілька років планувалось звести багатофункціональний хмарочос «Брама».
Фасади торговельного комплексу «Європа» формують кут вулиць. А кут самої будівлі фіксується шахтою із панорамним ліфтом. Будівля «Європи» виглядає простою, але ефектною. У плані це прямокутник.
Висота чотириповерхової будови – 18 м, це паралелепіпед з підкресленим ритмом вертикалей та двома повністю заскленими фасадами. Два інші фасади є традиційними цегляними стінами. Проте візуально вони не обтяжують об’єкт.
Вони з боку Європейського бульвару взагалі не «прочитуються», впритул примикаючи до сусідніх будівель. Архітектори не приховують: фізичні параметри центру, його висота та навіть ритм балконів продиктовані зовнішнім виглядом сусідніх будинків «сталінського» стилю.
Скляний обсяг увінчаний білим, сильно виступаючим металевим карнизом. Ця конструкція лежить на круглих у перерізі металевих колонах білого кольору, що піднімаються від низького гранітного цоколя на всю висоту будівлі. Їх крок становить 3,2 м, що надає фасаду величезний ритм. Він лише у кількох місцях порушується гранично лаконічними балконами.
Алюмінієві палітурки скління та підтримуюча структура із сталевих трубок спроектовані так, щоб забезпечити будівлі максимум денного світла. Цікаво, що спочатку створення під самим дахом торгового центру дуже визначних балконів з декоративною огорожею було продиктовано дещо екстремальною ідеєю архітекторів розмістити на них ресторанні столики. Однак власник ресторану так і не наважився реалізувати цей задум. Тому сьогодні балкони, що виступають на обох фасадах, позбавлені будь-якого функціонального навантаження. Вони перетворилися на суто декоративний елемент (влітку їх прикрашають деревця в діжках).
Візитна картка цього об’єкта – гігантський атріум із бічним освітленням. Цей елемент вимагає розробки цілого ряду інноваційних конструктивних рішень. Зокрема, багатосвітній простір, розташований безпосередньо за входом, має масивне набірне вітражне скління. Проте він не опущений до самого основи будівлі, як це робиться зазвичай. Сезонні коливання температури повітря у Дніпрі відбуваються в діапазоні від -30 до +40 градусів, що для скла може виявитися згубним. Щоб уберегти фасадне скління від руйнування при можливих температурних деформаціях, конструкція зроблена динамічною – вона підвішена на тросах, а її стійкість досягається за рахунок фіксації у двох пазах, які добре видно на фасаді біля входу, та власної ваги. Під дахом троси зафіксовано на спеціальній балці.
Перші три поверхи «Європи», як і планувалося спочатку, відведені під торгові площі, останній поверх мали займати симетрично розташовані ресторани, проте простір під покрівлею здалося інвестору нерентабельною зоною, куди людей доведеться насильно «затягувати», тому в результаті фудкорт займає лише половину поверху. Вважають, що архітектура і торгові комплекси – поняття несумісні. Передбачається, що торгові комплекси – це скоріше лаконічні обсяги. Тобто – алюмінієві чи скляні прямокутні ангари з інженерними системами, які забезпечують відмінне функціонування торгового організму. «Європа» пропонує інший погляд на проблему. Вона виділяється як серед будівель бюро Dolnik & Co, так і серед споруд зі схожою функцією і в міському середовищі стоїть окремо. Архітектурна концепція передбачала тактовне «вплетення» об’єкта в міську тканину за допомогою сучасних прийомів та матеріалів.
Але, незважаючи на те, що у формуванні образу «Європи» далеко не останню роль відіграв міський контекст, а саме: навколишні будинки в стилі сталінського ампіру і неокласичні будівлі початку минулого століття, що збереглися, – чітко артикульована конструкція будівлі вийшла дуже легкою, прозорою, пронизаною повітрям і світлом. Його можна порівняти з античним періптером. Сучасна за застосованими будівельними матеріалами та конструктивними рішеннями, будівля в той же час відкрито апелює до історизму. Звісно, архітектори могли надати йому «навороченішого» вигляду, але свідомо цього не зробили. «Європа» дуже стримана, спокійна та шляхетна.
