У Дніпрі багато різноманітних вулиць, кожна з них має свої особливості. Але одна з них доволі сильно вирізняється своєю оригінальністю. На цій вулиці зовсім немає будинків, і ніколи не було. Як так сталося, розберемося сьогодні.
Дуже давно, ще до революції, існували у нашому місті дві паркових зони, що носили назву Міського і Технічного саду відповідно. Обидві вони були доволі популярними у катеринославців тих часів, але доволі довго прямого сполучення між ними не існувало.
Тому і було вирішено прокласти між двома парками дорогу. Але була і проблема з рель’єфом, яка не дозволяла просто зробити звичайний тротуар. З цієї причини прокладали її над парком. Приблизно до кінця 1920-х її спорудження було завершено.
Разом із створенням вулиці паркова зона стала більш об’єднаною та цілісною. Над назвою вулиці думали недовго — її вирішено було назвати Новою.
Однак, безідейна назва вулиці, мабуть, не давала спокою місцевій владі. Керманичі тогочасного Дніпропетровська вирішили зробити такий собі подарунок одному зі своїх колег, а саме Івану Гаврілову. У 1925-1927 роках Гаврилов керував Катеринославським, потім Дніпропетровським округом та водночас міськрадою, потім у 1933-1936 роках керував областю.
У 1935 році у Гаврілова був юбілей, йому виповнилося 50 років. Окрім інших привітань, на честь партійця та революціонера вирішили перейменувати вулицю Нову. Але ім’я Гаврілова вона носила недовго.
Вже 1937 року Гаврілова, як і багатьох інших його колег за високими посадами та солідним партійним стажем, заарештовують органи НКВС. Слідство було дуже швидким, і за участь у діяльності «право-троцькістської організації» колишнього героя революції розстріляли. Звісно, вулицю швидко перейменували, і вона знов отримала назву «Нова».
У 2003 році вулицю раптово знов вирішили перейменувати. І знову на честь комуніста, на цей раз – Щербицького. Він був вихідцем з так званого «дніпропетровського клану», і доволі довго очолював Українську РСР. На 2003 рік Щербицький вже 13 років як був на іншому світі, тому логіку перейменування знайти доволі важко. Але вже у 2016 році вулицю знов перейменовують, на цей раз – на честь Олени Блаватської.
Жодного будинку тут дійсно немає. Але деякі споруди тут є, точніше, були. Перш за все це пам’ятник Чкалову, який було демонтовано відносно нещодавно.
Пам’ятник було відкрито у 1981 році. Його автори – скульптор В. Небоженко та архітектор В. Положій. З 1939 до 1992 року парк Глоби носив ім’я Чкалова. Цим пояснюється вибір місця для пам’ятника. Валерій Чкалов – Герой Радянського Союзу, прославився випробуванням нових радянських літаків-винищувачів 1930-х років.
Став світовою знаменитістю після авіаперельотів на тривалі відстані: в 1936 р. за маршрутом Москва — Петропавловськ-Камчатський, а в 1937 р. здійснив перший у світі безпосадковий переліт з Москви до Ванкувера через Північний полюс. Чкалов трагічно загинув у грудні 1938 р. у Москві під час випробувань нового літака. Пам’ятник прибрали у 2022 році, в рамках демонтажу пам’ятників радянської доби.
Зліва знаходиться стела цегляного кольору з металевими плитами, встановлена в 1967 р. На ній вміщено текст наказу Йосипа Сталіна з приводу звільнення Дніпропетровська та Дніпродзержинська від німецьких військ 25 жовтня 1943 р. До речі, це єдине місце в місті, де є згадка про Сталіна. У наказі генералу Малиновському говорилося: «За відмінні бойові дії оголошую подяку всім керованим Вами військам, які брали участь у боях за визволення м. Дніпропетровськ та м. Дніпродзержинськ».
Головна споруда на вулиці – міст, збудований у 1925-1926 роках. До речі, один із найстаріших мостів у місті – йому скоро виповниться сотня років. Цей одноарочний залізобетонний міст, перекинутий через озеро – візуальний центр парку. Автор проекту – інженер А. Гармаш.
Будівництво мосту змінило характер паркової зони. Для підходів до мосту було насипано високі пандуси, споруджено сходи. Тепер міст – чудовий оглядовий майданчик. Праворуч відкривається чудовий краєвид на Літній театр у формі раковини та містечко атракціонів. А ліворуч – вид на фонтан «Маленький принц», станцію та рейки дитячої залізниці.
