У Дніпрі на місці, де на початку 2000-х років збудували житловий комплекс «Вежі», майже сто років тому знаходився стадіон «Динамо». Стадіони «Трудові резерви», «Метеор», «Дніпро-Арена» зараз на слуху. Але саме «Динамо» було першим, його збудували у 1930-ті роки біля парку імені Шевченка. А однойменна команда була найсильнішим футбольним клубом Дніпра.
У 1920-х років у СРСР почали з’являтися спортивні товариства. Одним із перших таких було «Динамо». З’явилося воно і у Дніпропетровську. Його контора розмістилася в особняку по вулиці Ворошилова, 12. 1926 року було організовано футбольний клуб «Динамо», а 1931 року було ухвалено рішення про будівництво наприкінці вулиці Дзержинського стадіону «Динамо».
У ті роки будували дуже швидко. Тому стадіон на 10 тисяч людей було збудовано протягом 1932-1933 років. Автором проекту виступив талановитий місцевий архітектор Генріх Львович Швецько-Вінецький. Перший великий дніпропетровський стадіон був побудований у модному тоді стилі конструктивізм, і включав: футбольне поле з трибунами, волейбольний майданчик, тенісні корти, більярдну, спортивні роздягальні, буфет, магазин для вболівальників.
При комплексі стадіону було збудовано й масивну будівлю розкішного на той час ресторану «Динамо», також у стилі конструктивізм. Весь цей спортивний комплекс облаштувався на північно-східному схилі пагорба між нинішніми вулицями Володимира Вернадського (колишня вул. Дзержинського) та Ливарною.
У першій половині 1930-х років стадіон «Динамо» був головним у Дніпропетровську. На додачу до клубної назви він отримав ім’я наступника Фелікса Дзержинського на посаді голови ВЧК-ОГПУ – В’ячеслава Рудольфовича Менжинського.
Повна назва стадіону – «Динамо» імені В.Р. Менжинського». У 1939 році стадіон був реконструйований, під час Другої Світової війни сильно зруйнований, і зазнав кількох відновлювальних реконструкцій.
Стадіон «Динамо» вболівальники відвідували і післявоєнний час. Тут проводились матчі на першість міста. Доводилося часто чути від ветеранів дніпропетровського футболу, що коли на стадіоні проводилися футбольні матчі, при сильному ударі спортсменів та поривчастому вітрі, футбольний м’яч іноді забирало так, що він опинявся у швидких водах Дніпра.
За генеральним планом будівництва міста планувалося зробити з «Динамо» головну арену Дніпропетровська. Щоб не створювати тисняви на вузькій вулиці Дзержинського, пропонувалося навіть перенести основний вхід на стадіон з боку набережної. Але всього цього не сталося.
У зв’язку з будівництвом 1966 року значно більшого за розмірами стадіону «Метеор», старенький стадіон «Динамо» втратив своє значення. Поступово його арена стала занепадати. У 1960-90-ті роки ще зберігалися залишки руїн роздягалень. Довгі роки на футбольній галявині стадіону, що вже не функціонував, проводили фізкультурні заняття школярі та студенти.
Міська влада свого часу задумувалася про реконструкцію стадіону, але руки у них до цього так і дійшли. Існує навіть думка, що стадіон «Динамо» з його навколофутбольною суєтою, активними вболівальниками та підсвічуванням щогл прямо у вікна близьких будинків дуже заважав високопоставленим жителям Нагірного району. Тому, відповідно, й перестав існувати. У результаті залишки стадіону зруйнували.
На початку 2000-х років на його території було збудовано містобудівний ансамбль «Крутогірний» із житловим комплексом «Башти». Ці будинки були дуже популярні у гравців та тренерів ще нещодавно діючого футбольного клубу «Дніпро», які встигли придбати тут квартири.
Новий житловий комплекс став візитівкою міста, і навіть потрапив на емблему Дніпропетровська до Євро-2012, щоправда, сам Дніпропетровськ туди в результаті так і не потрапив. Ось так своєрідне «футбольне коло долі» замкнулося.
2003-го була готова західна вежа. Ще через два роки – східна. «Башти» є головною домінантою архітектурного ансамблю «Крутогірний», що розташувався на схилах центрального пагорба міста. Якщо щодо інших новобудов у центрі складається враження, що для архітекторів навколишньої забудови просто не існує, то «Крутогірний» як єдиний ансамбль викликає приємніші відчуття.
Через схил пагорба висота та поверховість «Башт» — питання неоднозначне: з південного (високого) боку висота 106 м та 28 поверхів, з північного (низького) за рахунок 2-х рівнів стилобату «Вежі» мають висоту 123 м.
Незважаючи на абсолютне лідерство Києва в кількості хмарочосів, історія українських висоток почалася саме з житлового комплексу «Башти» у Дніпрі. Зараз 28-поверхові будівлі веж складаються з житлової частини та вбудованих приміщень. Житло розміщується з 3 по 25 поверх включно. На трьох верхніх рівнях розташовані технічні поверхи та приміщення дахової котельні. Головний вхід до житлового будинку запроектований з другого поверху, з верхньої тераси платформи, що відповідає вулиці Володимира Вернадського.
