Кондомініум — це єдиний комплекс нерухомого майна, що включає земельну ділянку, розташовану на ньому житлову будівлю та інші об’єкти нерухомості. При цьому окремі приміщення, призначені для житлових чи інших цілей, перебувають у власності громадян, а спільне майно – у спільній частковій власності. Подібне об’єднання з’явилось свого часу і у Дніпрі.
У пострадянській Україні мешканці багатоквартирних будинків стали об’єднуватись у кондомініуми, або товариства співвласників багатоквартирних будинків, що символізує ідею більш дбайливого та ощадливого ставлення мешканців до місця проживання. Але і досі це слово є доволі незвичним для більшості наших громадян, на відміну від радянського терміну «кооператив».
Наприкінці XIX – на початку XX століть більшість житлових багатоповерхівок складали так звані прибуткові будинки. Вони складалися з великої кількості квартир, що здавалися в оренду. Дуже небагато городян могли дозволити собі мати приватну, або, кажучи сучасною мовою, приватизовану квартиру.
Прибуткові будинки відрізнялися досить простим плануванням і при цьому мали чудове оздоблення фасадів, що приваблювало клієнтів. У Катеринославі найрозкішнішим прибутковим будинком був будинок Володимира Хреннікова, це сучасний Гранд-Готель Україна (вул. Короленка, 2), збудований у 1910-1913 роках. за проектом П. Фетісова.
Бурхливе зростання населення на початку XX століття вимагало будівництва багатоповерхових будинків із приватних та недорогих квартир, порівняно з прибутковими будинками. Піонером цієї справи в Катеринославі виступило Перше Катеринославське домобудівне товариство, або скорочено – ПЕДО.
У 1909 році ПЕДО викупило велику ділянку по Козачій (нині Старокозацькій) вулиці для влаштування першого житлового комплексу на кооперативних засадах. Новина швидко увійшла до топ-список подій життя Катеринослава. Деталі будівництва, починаючи з проекту та закінчуючи введенням в експлуатацію, висвітлювала місцева преса.
29 травня 1910 р. газета «Південна Зоря» повідомила, що ПЕДО представило кошторис на будівництво будинків свого комплексу. Перший у Катеринославі житловий комплекс планувався із чотирьох корпусів. Вони передбачали розміщення в ньому 52 квартир загальною площею 800 квадратних сажнів (понад 1700 квадратних метрів). Особливо було обумовлена наявність квітника.
14 червня 1910 р. відбулася здача підряду на будівництво будинків товариства ПЕДО. За інформацією «Південної Зорі», будівництво мало обійтися в 500 000 рублів, тобто величезну на ті часи суму. Це було ризиковане підприємство, адже капітал самого ПЕДО становив 100 000 рублів.
Споруда повинна була бути зведена в дуже короткий термін до 1 серпня 1911 року. 15 червня 1910 р. Південна зоря повідомила читачам, що будинок ПЕДО вже будують. Автором проекту будинку став архітектор С. Віленський.
Суспільство ПЕДО змогло втілити свій проект у реальність. Історія будинку ПЕДО зберегла імена трьох підрядників Вульфовича, Гінцбурга і Геккера, кожен з яких більше нічим не прославився в міській історії. Комплекс ввели в експлуатацію у серпні 1911 р.
У Катеринославі, що страждав від соціальних протиріч, вдалося побудувати перший житловий кооператив. Чотири триповерхові корпуси виконані в стилі модерн із дуже строгим декором, звертали на себе увагу лише фігурні завершення. Корпуси не відрізнялися за вартістю та привабливістю квартир. Самі квартири були двох типів: трикімнатні та шестикімнатні. Якщо пригадуєте, то московський професор Преображенський у «Собачому серці» М. Булгакова займав семикімнатну квартиру.
Квартири у будинку ПЕДО змогли дозволити заможні господарі, а не середній клас. Кожна квартира мала кухню та приміщення для прислуги. Крім того, у комплексі були холодильник, пральня, котельня. Було навіть приміщення для зборів правління кооперативу.
У середині 1930-х років. всі види житлових кооперативів та об’єднань були вдруге «націоналізовані» на користь міськради. Через це пройшов і будинок ПЕДО, що був поділений на комуналки і втратив наліт престижності.
У 1943 р. згорів найбільший із корпусів — північний. Оскільки коштів на його відновлення у міськради не було, то 1946 р. його передали заводам «Спартак», «Дніпромет» та радіозаводу. Нові власники чи то не змогли домовитися про ступінь участі, чи то самі не мали коштів, але корпус за підсумками було відновлено заводом імені Петровського. При відновленні, виконаному за проектом Клебанова, корпус практично не перепланувався і його головний фасад не змінився. Натомість було створено абсолютно новий та дуже пишний фасад з боку парку.
На початку 1980-х років було проведено реконструкцію ще двох корпусів, які були серйозно переплановані та надбудовані. В результаті кількість квартир у них значно зросла, зате серйозно постраждав вигляд комплексу.