На сьогодні, на жаль, ім’я Дмитра Щербакова вже доволі призабуте, хоча його вклад в розбудову Дніпра важко переоцінити. Достатньо лише пригадати, що саме за його проектами побудовано найдовшу будівлю на проспекті Яворницького та цілий проспект Гагаріна. Тож давайте разом пригадаємо цю людину.
Дмитро Щербаков народився у 1912 році в Катеринославі. Зростав він у непрості роки – громадянська війна та пов’язане з нею лихоліття. Втім, маленьким він запам’ятав одну з найяскравіших подій – а саме прихід до міста Нестора Махна. Бачив Щербаков і самого легендарного ватажка анархістів.
Втім, згодом життя почало поступово налагоджуватись. У 1934 році він вступає до Харківського художнього інституту. У 1937 році він закінчує навчання у цьому закладі, але продовжує навчання в Києві. І врешті-решт, у 1940 Дмитро закінчує Київський художній інститут.
Ще до війни Дмитро Щербаков почав працювати в Управлінні проектування та розвитку Дніпропетровська, брав участь у розробці низки проектів будівель. Втім, повноцінно та масштабно працювати за фахом довелося вже після Другої світової війни.
Початок архітектурної кар’єри Дмитра Щербакова співпав із часом післявоєнного відновлення Дніпропетровська. Це давало великі змогу творчої самореалізації молодого архітектора. Повсюдно панував тоді стиль «сталінський ампір», відповідно роботи 1950-х років виконані в цьому стилі. Д.І. Щербаков швидко вирушив в одні з найкращих архітекторів Дніпропетровська.
Своєрідною візитівкою архітектора став житловий будинок заводу «Червоний Профінтерн», збудований на головному проспекті міста у 1950-1951 роках. Житловий будинок має розмір у цілий квартал проспекту, між вулицями Княгині Ольги та Василя Чапленка і складається з двох черг. Основний об’єм будівлі – п’ятиповерховий, із боку кута з вулиці Княгині Ольги височить монументальний восьмиповерховий корпус. За рахунок підйому поверховості кутова частина житлового будинку є однією з найважливіших архітектурних домінант у привокзальній частині проспекту.
Післявоєнне відновлення головного проспекту міста проходило за різними проектами різних архітекторів. На жаль, не вдалося створити цілісний ансамбль, як, наприклад, Хрещатик у Києві чи проспект Соборний у Запоріжжі.
У цих умовах кілька вдалих будівель окремих архітекторів на проспекті мають велику архітектурну цінність. У тому числі будинок-гігант Д.І. Щербакова. Будинок було зведено у стилі «сталінський ампір», з елементами італійського ренесансу XVI століття. Зокрема, широко використано мотив лоджій. Слід зазначити також балюстраду із великими декоративними елементами. Також у будівлі досі зберігаються унікальні ворота з датою «1953».
У п’ятдесяті роки XX століття архітектор Щербаков спроектував ще низку житлових «сталінок». У кожному з цих будівель видно руку доброго майстра. Незважаючи на панування одного стилю в архітектурі, кожна нова будівля Щербакова не схожа на іншу – вона вирізняється різними розмірами, деталями, декором.
За іронією долі, Дмитро Щербаков, як визнаний архітектор «сталінського ампіру», змушений був пристосовуватися до ситуації, що змінювалася, коли з 1955 року була проголошена «боротьба з надмірностями» в архітектурі. У цьому плані доля архітектора Щербакова дуже схожа на долю його не менш талановитих колег.
Наприкінці п’ятдесятих років XX століття Дніпропетровськ почав стрімко розвиватися стрибками, і на порядок денний постало завдання проектування та формування перших житлових масивів. Дмитро Щербаков спроектував перший такий житловий масив – Вузівський.
Наприкінці 1950-х років вулицю Лагерну, що на той час називалася Вузівською, продовжили до самої Підстанції. Восени 1959 року Вузівську вулицю від нинішньої вулиці Казакова до Підстанції почали забудовувати однаковими п’ятиповерховими житловими будинками. Ця забудова отримала назву «Вузівський житловий масив», а керував забудовою архітектор Д.І. Щербаков.
Забудова червоної лінії вулиці Вузовської (з 1961 р. – проспекту Гагаріна) тривала до Підстанції до 1965 року. Окрім житлових будівель, тут з’являлися й громадські споруди. 29 липня 1965 року наприкінці проспекту Гагаріна було відкрито великий (як на тоді) кінотеатр «Космос» на 490 місць. Він був побудований за проектом Д.І. Щербакова. Кінотеатр «Космос» не пережив епохи занепаду кіноіндустрії і наразі переобладнаний під будівельний бутік.
Д.І. Щербаков керував детальним проектом створення ансамблю Привокзальної площі у середині 1950-х років. Це дуже відповідальний містобудівний ансамбль, один із вузлових на головному проспекті. Це також єдина площа у місті, яку вдалося забудувати за одним задумом, та в єдиному стилі «сталінський ампір» (мабуть, таким прикладом може бути ще площа вгорі вул. Робітничої).
Роботи на Привокзальній площі розгорнулися вже з 1947 року і велися за проектом колективу архітекторів: Д.І. Щербакова, В.А. Зуєва, І.Г. Заїченко, та інших. Центральним елементом став залізничний вокзал, спроектований О.М. Душкіним та відкритий у 1951 році. Площа розмірами 110 на 270 метрів була обрамлена трьома величезними житловими будинками та стала пам’яткою архітектури 1950-х років.
У 1960-і роки архітектор Дмитро Щербаков, як і раніше, був дуже затребуваний. Один із створених ним архітектурних символів епохи 1960-х років давно вже не існує. Це старий автовокзал, спроектований Д.І. Щербаковим у співавторстві із М.Б. Кудрявським. Він був введений в експлуатацію у листопаді 1966 року, півстоліття тому. Ця будівля розташовувалась на західному краю площі Петровського (Вокзальна), в ансамблі якої також «відзначився» Д.І. Щербаків. У 1960-х роках будинок старого автовокзалу вважався новаторським. Це був великий монументальний об’єм, проста геометрія форм, велика кількість скла та світла.
Будівлю старого автовокзалу розміщували на листівках та у путівниках. Але до кінця існування Радянського Союзу будинок цілком застарів і за масштабами, і в архітектурному відношенні. Тому було ухвалено рішення будувати новий величезний комплекс автовокзалу, всього за квартал від старого. Новий автовокзал на вул. Курчатова було відкрито 1993 року, і невдовзі старий автовокзал було знесено.
Вже під кінець піку своєї архітектурної кар’єри Дмитра Щербакова було залучено до проектування найбільшого архітектурного об’єкту. Це обласний комітет партії на початку проспекту Кірова, а нині облдержадміністрація (нині просп. Олександра Поля, 1). Восьмиповерхова величезна будівля була збудована у 1970 році.
Приступаючи до проектування, архітектур змушений був вирішувати низку складних завдань. По-перше, для нової будівлі «віддали» центральну частину скверу імені Леніна (нині сквер Героїв), і слід було вписати величезну будівлю до вже існуючого зеленого масиву. По-друге, слід було гармонізувати габарити та обриси старої будівлі обкому (Комерційне училище, нині обласна рада, просп. Олександра Поля, 2) та нової будівлі. Архітектор вдало вирішив ці завдання, при цьому будучи «затиснутим» в рамках офіційного стилю «брежневського мінімалізму» 1970-х років.
Дмитро Іванович Щербаков і на початку XXI століття вирізнявся завидним творчим довголіттям. Майже досягнувши вікового рубежу, він намагався брати активну участь у архітектурному житті міста. Цікаво, що у 2001 р. у конкурсі на забудову проспекту Карла Маркса (Яворницького), проект Д.І. Щербакова здобув третю премію. А 2002 року за проект забудови проспекту Пушкіна, вулиць Чкалова та Сєрова проект Д.І. Щербакова було відзначено другою премією.
Пройшло не так уже багато років від дня смерті архітектора – лише 16 років. Але час стирає пам’ять, і прізвище Щербакова нічого не каже більшості мешканців Дніпра. У той же час будівлі, створені архітектором, як і раніше, тішать сотні городян і впливають на сприйняття міського простору.
Нікуди не поділися «Будинок із вежею», будинок із магазином «Ізумруд», будинок-гігант на проспекті. Ну і звичайно, чудово збереглася будівля Дніпропетровської ОДА, спроектована Д.І. Щербаковим. Тому було б дуже непогано, якщо його ім’я все ж з’явилось на карті міста.
