Список будівель, спроектованих архітектором Олександром Миклашевським у Катеринославі, порівняно невеликий. Проте кілька його робіт цілком заслужено вважаються знаковими для міста. А найголовніша його робота була взагалі безжально знищена більшовиками.
Точні дати народження та смерті архітектора невідомі. Більше того, у різних джерелах його називають Олександром, то Олексієм. Ймовірно, архітектор належав до знаменитого роду, який дав Катеринославу одного губернатора та кількох ватажків дворянства. Цивільний інженер Олександр (все ж таки це ім’я зустрічається частіше) Іванович Миклашевський працював «молодшим архітектором» у будівельному відділі Катеринославського губернського правління з кінця 1890-х до середини 1910-х років.
Спогади про нього залишив архітектор О. Юхилевич: «О. І. Миклашевський за душевним складом тихий, ввічливий, являв собою тип старого російського інтелігента, що доповнювалося і його зовнішнім виглядом: невисокий, чеховська борідка, пенсне на шнурку, чесучовий піджак і солом’яний капелюх. У такому, приблизно, вигляді я одного разу побачив його зігнуту фігуру з кельмою (інструмент будівельника) у руці біля вхідних дверей до нашого поштамту. Він лагодив цементом щось, що почало деформуватися. Для мене це було несподівано, але знаючи його характер, я не здивувався.
У його великій квартирі, в будинку, побудованому за його власним проектом на перетині вулиць Комсомольської та Короленка, значне місце посідали «музейні» стелажі із зразками рідкісних мінералів. З великим захопленням він розповідав мені про свою колекцію, зібрану за багато років. Це говорило про різнобічні інтереси О. І. Миклашевського». Незважаючи на «тихий» характер, архітекторові вдалося знайти своє місце в насиченому архітектурно-будівельному житті Катеринослава початку XX століття.
Одна з найвідоміших будівель Катеринослава — міський поштамт (проспект Яворницького, 62). Нова будівля «поштово-телеграфної контори» була збудована у 1904-1905 роках біля старої будівлі середини ХІХ ст. Будинок поштамту вирізнявся імпозантною архітектурою, а своїм виглядом нагадував будівлі Центральної Європи. Двоповерховий основний обсяг акцентований сильно виступаючою частиною з гостроверхою вежею.
Проект виконав петербурзький архітектор В. Бочаров. Миклашевський здійснював загальний нагляд за будівництвом та виконав проект інтер’єру операційного залу. Величезне склепіння залу прикрашене соковитим декором у стилі модерн, з рослинними мотивами. Можливо, Міклашевський спроектував і декор сходів поштамту, виконаних в одному стилі із залом. Прекрасно збережений інтер’єр поштамту – найцінніша пам’ятка інтер’єрів катеринославського модерну. Конкуренцію йому може становити лише зал засідань Міської Думи (нині училище культури, проспект Яворницького, 49).
Миклашевський практично не відомий як архітектор житлових будівель. Один об’єкт, безперечно, пов’язаний з його ім’ям, – це будинок Тайцліна, збудований у 1908 р. на розі вулиць Первозванівської (Короленка) та Козачої (нині – Старокозацька, 25). Частину першого поверху займала Казенна палата, розміщувалися тут і кілька аптек.
Тут жив і сам Миклашевський. Вже наприкінці XX ст. будівля була надбудована, розширена і стала одним із перших «елітних об’єктів» ринкового Дніпра – житловим комплексом «Первозванівський», про що говорить напис на фронтоні. Проект реконструкції будівлі О. Миклашевського виконав архітектор уже нашого часу – Олександр Дольник.
Найвидатніша споруда А. Миклашевського – церква Вознесіння Господнього, більш відома як Казанська. Храм закладено у 1907 р. та освячено у 1913 р. Будівля заввишки 43 м увінчала вершину другого міського пагорба Катеринослава та візуально відображала кордон тодішньої території міста. Біля храму закінчувалася вулиця Казанська (сучасна Михайла Грушевського), чим пояснюється його друга назва. Церква була спроектована Миклашевським у 1906 р.
Зодчому виплатили за проект та кошторис 300 рублів та запропонували 100 рублів щорічно за курирування будівництва. Від останнього він відмовився і «безкоштовно спостерігав за веденням побудови». Як йшлося у спеціальному виданні, Миклашевський «не тільки спроектував цей храм, але також дав оригінальні креслення та деталі для хреста на головний купол храму, для залізних дверей та інше». Архітектура церкви була виконана у популярному тоді неовізантійському стилі.
Архітектор А. Юхилевич згадував, що «собор… домінував над містом, створюючи незабутній силует, що запам’ятовується». Масивний однокупольний храм було видно за десятки кілометрів від Катеринослава. На жаль, унікальна пам’ятка архітектури не збереглася. Казанський храм був закритий у 1920-і роки і згодом підірваний у 1936 р. На місці церкви тепер транспортна розв’язка з глухими кутами трамваїв 4, 12 і 16 маршрутів.
