Наразі сім’ю Олексієнко в Катеринославі майже ніхто не пам’ятає. Це пов’язано із тим, що вона має виключно дореволюційну історію і жодних зв’язків із подальшою історію міста у них немає. Але до того часу Олексієнки зробили величезний вклад у розбудову міста.
Купець Мартин Алексєєнко, батько героя цієї історії, вважався одним із найзаможніших купців у місті, почавши створювати свою справу у 1830-х роках. «Залізна торгівля» Алексєєнко процвітала, прибуток інвестувався у нерухомість та земельні ділянки. Мартин Олексієнко мав трьох дітей: двох синів та доньку.
Старший син, Іван, успадкував батьківську хватку і продовжив та розвинув сімейну справу. Іван Мартинович Алексєєнко вважався наприкінці XIX – на початку XX століть одним із найбагатших і авторитетних людей Катеринослава. Став купцем 1-ї гільдії. До речі, на початку XX століття Івану Олексієнку належало десять будинків, включаючи сім у центрі – у Старогостінному ряду в районі нинішньої площі Героїв Майдану та ЦУМу. Жив Іван Олексієнко в особняку на вулиці Каретній (нині Челюскіна).
Окрім торгових справ, Іван Олексієнко був старостою Троїцького собору (нині кафедральний храм Дніпра). Справа в тому, що серед купців того часу гроші не були фетишем, як у сьогоднішнього покоління підприємців. Частину грошей обов’язково віддавали на благодійність. А особливо почесним серед найбільших купецьких династій вважалося бути старостою якогось храму. Староста храму вносив саме сюди великі пожертвування, брав активну участь у ремонтних роботах, оновленні інтер’єру тощо.
Крім цього, на згадку про своїх батька і матір, Ганну Яківну, Іван Мартинович створив і утримував богадельню для людей похилого віку, розраховану на 30 осіб на вулиці Короткій, 22 (нещодавно – вул.Чичеріна, нині вул. Надії Алексєєнко). Також Олексієнко активно жертвував на розвиток закладів освіти: Маріїнської жіночої гімназії та Комерційного училища, був членом опікунської ради цих закладів.
Іван Мартинович став одним із «батьків міста», брав активну участь у громадських справах. Сімнадцять років був гласним Міської Думи (з 1893 р. і до смерті).
Дружина Івана Мартиновича Надія Іванівна за життя чоловіка не брала активної участі у торгових справах. Її ім’я «прогриміло» за інших обставин. За гіркою іронією, популярність до Надії Алексєєнко прийшла саме після смерті чоловіка. Але не можна сказати, що смерть справді розлучила їх у спільних справах. Іван Олексієнко помер 15 червня 1910 року після тривалої хвороби і був похований, за деякими відомостями, в огорожі Троїцького собору, старостою якого був. Після його смерті перестала існувати «Залізна фірма М.А. Олексієнка», вона була продана.
Надія Алексєєнко стала душоприказницею чоловіка. На її частку випало заповідати кошти чоловіка місту. На ці гроші була побудована дитяча лікарня.
Для лікарні та амбулаторії при ній було виділено велику ділянку на проспекті Пушкіна між вулицею Короткою та Олександро-Невським провулком. Лікарня з амбулаторією за неї отримала назву «Олексієнківська» на честь І.М. Олексієнко. Вона була побудована у 1912 р. за проектом видатного архітектора Дмитра Степановича Скоробогатова (проспект Пушкіна, 26). У радянські часи назва лікарні була забута, і вона повторно потім була названа на честь професора М.Ф. Руднєва.
Надія Алексєєнко за свої діяння стала першою жінкою – удостоєною звання затвердженої почесної громадянки Катеринослава. Імператор Микола II у 1911 р. затвердив за нею це звання за клопотанням Міської Думи Катеринослава. Перед нею таке клопотання подавалося щодо видатних жінок Олександри Риндовської, Єлизавети Грекової та Катерини Мессарош, але до кінця процедуру не було доведено.
І лише Надія Алексєєнко стала першою затвердженою почесною громадянкою. 20 листопада 1911 року імператор Микола II за доповіддю міністра внутрішніх справ «дозволив на присвоєння вдові Катеринославського купця Надії Іванівні Алексєєнко звання почесної громадянки м. Катеринослава згідно з клопотанням про те місцевої міської думи за пожертву м. Катеринославу. на справи благодійництва».
Але це ще не все. За свої заслуги подружжя Олексієнко стало єдиною парою міста, яка отримала «свої» вулиці на карті. На честь Івана Мартиновича вулиця Каретна, де розташовувався особняк Івана Мартиновича, отримала назву Олексієнківська (нині Челюскіна). А вулиця Коротка, на кут якої виходить комплекс дитячої лікарні, стала називатися Надєждінською, на честь Надії Іванівни. За радянських часів ця вулиця була перейменована на Чичеріна, і в 2015 р. знову отримала історичну назву, щоправда у такому вигляді – вулиця Надії Алексєєнко.
А фінал цієї показової історії – трагічний. Революційні події 1917–1921 років знищили не лише світ, у якому протікала історія сім’ї Олексієнко. У 1919 р. Надія Іванівна загинула. За однією з версій, від шаленої кулі. Нібито вона випадково підійшла до вікна свого особняка, і не змогла вчасно ухилитися.
