90-річний Леонід Литвинчук і досі є справжньою легендою серед автомобілістів та мотоциклістів нашого міста. Вперше за кермо мотоцикла на перегонах він взявся ще у 40-х роках минулого століття, і з тих пір не полишав своїх дво- та чотириколісних друзів.
Народився Леонід Літвінчук 1933 року в Ленінському (сьогодні Новокодацький) районі Дніпропетровська, всього було четверо дітей у батьків. Тільки закінчив перший клас – розпочалася війна. Батька забрали до армії, з фронту він так і не повернувся.
Окупацію пережили з мамою, дідусем та бабусею. Страшний, голодний час був – вижили, міняючи речі на продукти. Пішов раніше за встановлений термін до ремісничого училища – Леоніда прийняли. Сенс був не тільки в отриманні спеціальності – там виділяли харчування, одяг. Навчався на бляхаря-мідника.
А на другому році навчання в училищі привезли дивину – п’ять мотоциклів «Москвич», які були скопійовані з німецького 125-кубового DKW. Літвінчук одразу записався у створену мотосекцію, почали новоявлені спортсмени брати участь у змаганнях, агітпробігах.
Після училища Літвінчука направили працювати покрівельником на другу філію «ЮМЗ». А мотоперегонами він продовжував займатися у товаристві «Локомотив». Ще до армії отримав третій розряд по мотокросу, бо непогано брав участь у чемпіонатах області. Але головне – хлопцю подобалося вдосконалювати мотоцикли. Посилював ходову частину, форсував двигуни. Помітивши ці здібності, Літвінчука перевели до «Локомотиву» механіком з ремонту мотоциклів. Це згодилося і в армії, де його часто відправляли ремонтувати мотоцикли офіцерів.
З армії повернувся до «Локомотиву», де на мене дуже чекали, продовжив брати активну участь у перегонах. Якщо до армії ганяв мотоциклами об’ємом двигуна 125 кубічних сантиметрів, то тепер пересів на 500-кубовий К-750, прообразом якого був німецький BMW. Траса міських змагань проходила піщаними байраками, де потім побудували масив Клочко-6.
Брав участь у всіх видах мотогонок – кросі, шосейно-кільцевих, багатоденних, крижаною і гаровою доріжкою. В 1956 виконав норматив майстра спорту СРСР, з К-750 пересів на більш динамічні моделі ІЖа, а на крижаній доріжці ганяв на спеціальних чеських мотоциклах, бо в СРСР таку техніку не випускали.До речі, навіть нові мотоцикли ІЖ Літвінчук розбирав і форсував.З 1955 по 1964 рік постійно брав участь у чемпіонатах України та СРСР, був багаторазовим призером нашої республіки.
Найвищим досягненням стала участь у Спартакіаді СРСР 1959 року. Тоді збірна України посіла друге місце, поступившись тільки росіянам. При цьому змогли обійти представників балтійських республік, які мали в мотокросі набагато більше досвіду і кращі умови для тренувань.
У кінці 1960-х «Локомотив» припинив розвивати напрямок мотокроссу, і Літвінчук перейшов на роботу у ДОСААФ. Займалися в мотоклубі на іподромі, який був вищий за проспект Ілліча (Пилипа Орлика). Там згодом утворили навчальний комбінат, де готували водіїв для армії.
Мотогонки у Дніпрі проводили регулярно аж до 1970-х років, поки не сталася трагедія. Під час підготовки чергових перегонів впали опори лінії електропередач над трасою, дроти закоротили, загинули кілька курсантів, які готували трасу. І в ДОСААФі терміново згорнули перегони.
Їхні традиції відродилися вже у 1980-х роках, коли почали проводити мотокрос у балці на Космічній. Кілька разів Леонід Літвінчук, як ветеран мотоспорту брав у них участь участь. Але відчув, що на п’ятому десятку роки для двох коліс уже не ті. На той час він вже міцно перейшов до автоспорту.
Працював у таксопарку. Під егідою обласного автоуправління пасажирських перевезень Літвінчук постійно брав участь у конкурсах майстерності водія, у багатоборстві, ставав їх переможцем. Також працював інструктором у ДОСААФі, готуючи молодих курсантів. І в таксопарку, що став майже рідним, АТП-11201 теж готував команду для водійських конкурсів. У
Протягом 1980-90-х роківпостійно брав участь у міських, обласних, Всеукраїнських конкурсах професійної майстерності, ставав їхнім призером, переможцем. На пенсію з таксопарку пішов у 80 років. В останні роки Літвінчук залишається активним і намагається відвідувати заходи, пов’язані з автоспортом та ретро-автомобілями у Дніпрі.
