У 1920-ті роки більшовики особливу увагу звернули на виховання нового типу учителя, здатного слухняно виконувати вказівки і стати в майбутньому «будівником соціалізму» в країні. Для реалізації цієї програми влада взяла рішучий курс на пролетаризацію вищої школи, складовою частиною якого було «поліпшення» соціального складу студентства. Водночас, влада намагалася нав’язати молоді марксистсько-ленінську ідеологію.
У першій половині 1920-х. широко використовувалася система командування на навчання партійними, комсомольськими, профспілковими, військовими організаціями, комітетами незаможних селян. Водночас мали місце випадки, коли кількість відряджених перевищувала план прийому. У порівнянні з іншими вишами (індустріально-технічними, соціально-економічними і сільськогосподарськими), які могли забезпечити кращі матеріальні умови і кар’єрний ріст, показники, охочих здобути професію вчителя було значно менше.
У першій половині 1920-х рр. мали місце кампанії так званих «чисток» студентів, які за своїм соціальним походженням не мали довіри з боку чинного режиму. Втім, поступово такі дії викликали спротив студент.
У серпні 1921 р. у Катеринославі напередодні першої «чистки» опублікували відгук, у якому закликали не йти на перереєстрацію:
«Товариші студенти! Під приводом вилучення буржуазії… виключають кращих студентів. І ці нові інквізитори вносять пітьму в студентське життя… Товариші студенти! Ви як один не повинні йти на реєстрацію, поки не будуть скасовані індивідуальні допитування…».
За приклад брали Харків і Москву, де студенти показали, що гоніння неприпустиме в студентському житті. Тоді ж студенти «робітничого класу» направили комісії, що проводила чистку, гнівного листа, у якому погрожували, що «якщо ви не скасуєте своїх індивідуальних допитувань, тоді ми підемо на жертви і доведемо вашу несправедливість щодо виключених студентів».
Вони зазначали, що своїми діями комісія штовхала відрахованих студентів на шлях злочинів проти радянської влади і змушувала зневірюватися у «роботі робітничо-селянської влади як самої справедливої». Насамкінець, містилося категоричне: «Ви сліпі і глухі і забуваєте, що готуєте нових ворогів, вони будуть мститися на кожному кроці… Не викликайте заворушень серед студентів».
Зрештою, Центральна комісія зі студентських справ при НКО УСРР почала розглядати скарги студентів. Відновлювали приблизно 1 з 5 подавших апеляцію. Тому певний ефект, як бачимо, протест все ж мав.
Наприклад, восени 1923 року серед студентів іституту народної освіти за соціальною ознакою робітників було 9,9 %, селян – 22,6 %, службовців – 45,2 %. Щодо партійного складу, то відсоток комуністів і комсомольців серед студентської молоді був незначним. На початок 1920-х років їх процент від загального числа студентів ніколи не перевищував 5%.
Що стосується національного складу, то тут спостерігається певний паритет. Навесні 1924 року українців було 34,5 %, євреїв – 33,8 %, росіян – 26,7 %. Невдовзі українців стало значно більше. У 1925–1926 н. р. їх питома вага зросла до 53,9 %, а інших національностей, навпаки, зменшилася: росіян – до 15,4 %, євреїв – до 26,1 %.
За статевим складом спочатку переважали жінки, а з середини десятиліття – чоловіки. Наприклад, у 1924–1925 р. чоловіки становили 48,3 %, жінки – 51,7 %, у 1925–1926 н. р. – відповідно 55,6 % і 44,4 % відповідно.
Представники студентської молоді обстоювали навчальні, соціально-економічні й побутові інтереси своєї корпорації у відповідних комісіях інституту. Наприклад, у 1922–1923 н. р. студентські курії в радах факультетів та предметних комісіях виступали проти навчального перевантаження студентів і вимагали від керівництва вишів дотримуватися встановленої НКО норми тижневого аудиторного навантаження студентів (36 годин).
У разі, коли ці норми порушувались і адміністрації вишу відмовлялися від діалогу зі студентськими куріями, останні звертались за захистом своїх прав до органів державної влади й управління.
Для вирішення завдань приведення студентів у відповідність до вимог радянської системи, нав’язування марксистсько-ленінської ідеології у вишах почали створювати осередки КП(б)У. На листопад 1922 р. у КІНО парторганізація вже функціонувала. Наприкінці року її об’єднали з осередком медінституту. Мотиви такого кроку пояснювалися тим, що тоді в ІНО було лише 5 комуністів. У вересні 1924 р. діяльність окремого партосередку відновили. У вересні 1924 р. у виші парторганізація вже налічувала 83 особи, а у 1925–1926 навчальному році – 157.
Серед заходів, якими опікувалися компартійний та комсомольський осередки з метою виховання у студентів марксистсько-ленінського світогляду, особливе значення надавалося організації політичних гуртків. Зокрема, у 1922–1923 навчальному році у виші започаткували марксистський гурток. Водночас катеринославські «політгуртківці» не виявляли особливої активності. Частина студентів байдуже поставилися до антирелігійної діяльності, вважали її «зайвою витратою часу» і пропонували взагалі закрити антирелігійний гурток.
Досить складним було матеріальне становище молоді. Непросто було забезпечити її житлом. У зв’язку з цим 22 вересня 1925 року ректор ІНО Кашкаров просив Укрголовпрофосвіту дати згоду не приймати першокурсників, оскільки їх не було де розселити. Мізерна кількість студентів отримували стипендії. На листопад 1924 р. стипендіями забезпечили 135 студентів з 832.
Досить гостро стояло питання з харчуванням молоді, яка не могла не відчути катастрофічних наслідків голоду 1921–1923 рр. Для поліпшення становища органи державної влади запровадили дворазове місячне забезпечення студентів-стипендіатів продовольчими пайками, енергетична цінність яких була низькою.
З санітарією теж все було кепсько. Країну тоді чи не щороку охоплювали епідемії різноманітних інфекційних хвороб. У вишівських містах відкривалися лікарні, поліклініки, які були на балансі Комітетів поліпшення побуту студентства, один із яких наприкінці 1922 р. виник у КІНО. Вони намагалися вирішити питання щодо надання медичної допомоги студентству. Частину коштів на їх утримання виділяв Народний комісаріат охорони здоров’я УСРР. Катеринославських студентів обслуговували також у лікарні організації «Робмед» і губернській лікарні, за послуги яких потрібно було заплатити по 25 копійок.
У перші роки десятиліття більшовикам не вдалося реалізувати свої ідеї про домінування серед молоді робітничо-селянського і комуністично-комсомольського прошарку. Досить оригінальним
був і розподіл студентів за національністю, серед яких практично було порівну українців, євреїв і росіян. Можливо, через це не вдалося повністю українізувати виш, і на середину десятиліття навчання велося як українською, так і російською мовами. Більше того, студенти ще наважились протестувати проти недакватних дій адміністрації вишів, і не несли за це покарань. Через 10 років такого вже б не допустили.
