Гігантський мегалітичний комплекс, який виявили у 2021 році під час руйнування 5-тисячного кургану на в’їзді до Дніпра вразив археологів та істориків. Конструкцію з гранітних брил, висотою близько метра, у мережі встигли охрестити «Дніпровським Стоунхенджем».
Стародавні поховання проводилися таким чином: коли ховали людину — досипали зверху землі, і так повторювалося багато разів, поки курган досягав максимальної висоти. Саме Новоолександрівський курган за старих часів міг досягати 12-14 метрів заввишки. На цьому місці ховали протягом кількох тисячоліть. Курган відноситься до епохи енеоліту-бронзи.
Наша область з давніх-давен і фактично до 18 століття була колискою скотарських племен. Для людей тоді важливим фактором виживання була близькість до річки. Зазначимо, що річка Мокра Сура знаходиться за 500 метрів від нашого кургану. А також важливими були пасовища для випасання худоби.
Тому стародавні скотарі починають ховати своїх видатних померлих на певній висоті, будуючи кургани — своєрідні степові піраміди, які з кожним новим похованням збільшувалися у висоту. Подібний принцип ми можемо бачити на прикладі відомих пірамід у Єгипті. Технології та матеріали були іншими, але принцип той самий.
До того ж, такі кургани були своєрідними маркерами території: як сакральним місцем поховання, так і монументом, який сигналізував, що тут живуть люди, і такі сильні, що змогли спорудити таку гору. Тож якщо інші племена прийдуть сюди зі своїм господарством – їм буде несолодко. Ось такий був простий посил, який наші предки вкладали у будівництво подібних конструкцій для поховання.
У кургані спостерігається катакомбна культура поховань: люди копали круглу криницю, а поряд будували печерку до центру кургану – катакомбу. За віруваннями стародавніх людей, подібна конструкція символізувала жіночу утробу. Наші пращури бачили, як люди приходять у цей світ і щиро вірили, що таким чином померлий переродиться після смерті.
В одній із таких стародавніх могил було знайдено останки чоловіка віком близько 30 років. Він частково був бальзамований із вилученням усіх внутрішніх органів. Його тіло обплели гілками верби і в такому коконі поховали.
На даному етапі в кургані було виявлено 25 поховань, поряд з якими знайдено сім горщиків.
Кожне поховання детально досліджується. Іноді там знаходять об’єкти, що яскраво ілюструють релігійні вірування наших стародавніх предків.
Археологи розповіли, що череп одного з похованих був розмальований червоною охрою, яка символізувала вогонь, кров, переродження, смерть та життя одночасно. Труп був частково муміфікований. На обличчі була спеціальна маска, яка забальзамувала всю голову померлого. Навіть кістковий мозок його висох до розміру тонкого листка.
Виявлено поховання цілої родини: останки чоловіка, а з обох боків притиснуті до нього скелети жінки та дитини. Це була, мабуть, раптова смерть, можливо, від отруєння. А могло бути й так: після смерті чоловіка-годувальника в голодний рік плем’я вирішило вбити його родину, щоб не годувати. І їх поховали разом. Таке на той час практикувалося. Також знайшли останки дитини, біля якої батьки дбайливо залишили горщик, де, можливо, була кашка.
З-під землі вдалося звільнити більшу частину кам’яного кромлеха. Він являє собою величезне коло з вертикальних гранітних брил. Висота кожної — близько метра, а вага — близько тонни. Для чого наші предки збудували таку грандіозну споруду, — з’ясують археологи.
Кромлех – це кам’яні кола або кільця каміння — тип археологічного пам’ятника, що представляє собою валуни або кам’яні брили, розташовані у вигляді кола або еліпса. Найвідоміший Кромлех – це той, який в Англії та його називають Стоунхендж. Призначення кам’яних кіл мені не відоме, але щось таємниче в них є.
За однією з версій, щоб перший насип із стрімкими стінами не руйнувався, древні люди почали будувати навколо нього кромлехи. Друга їхня функція була сакральною — відокремити світ мертвих від світу живих.
На сьогодні кромлех законсервували і зарили. Зробили це тому, що розпочалось повномасштабне вторгнення. У нинішніх умовах доскональне дослідження пам’ятки неможливе. Залишити ж її такою як є теж не можна – чорні археологи не сплять. Тому і було прийнято рішення зберегти її, заривши.
Існують плани щодо майбутнього. Коли припиняться бойові дії, можна буде закінчити археологічні дослідження. А вже після їх завершення місцевість можна буде перетворити на туристичний об’єкт.