Навіть за часів окупації області під час Другої світової там потрібно було налагодити хоч якусь цивільну адміністрацію. Тому німці розпочали створення нових органів управління. Із їх функціонуванням ми зараз і розберемося – які вони мали задачі номінально, і які насправді, і якими були їх вимоги до місцевого населення.
Не реагувати на прихід нової влади на окупованій території було неможливо. Все населення, що залишилося на цих землях, мало підпорядковуватись новим порядкам нацистського режиму, який використовував для цього, в тому числі й місцеві органи управління, що були найнижчою ланкою в
адміністративній структурі Райхкомісаріату «Україна».
До завдань цих органів входило: забезпечувати спокій і безпеку на території району і громади, турбуватись про очищення її від «ворожих елементів», запобігати актам саботажу і диверсій та іншим виявам ворожнечі щодо окупантів, «організовувати» поставки продуктів до Райху, введення та збирання податків, проведення трудової повинності, боротьбу з партизанським рухом, ведення обліку населення та чіткий контроль за пересуванням громадян, підтримання внутрішнього порядку на місцях.
Також ставилося завдання відновлення медичних закладів, створення необхідних умов для діяльності колективних, державних господарств, боротьба з епідеміями (вакцинація дітей, підтримання чистоти на місцях, створення сміттєзвалищ за межами села), фінансовий контроль за діяльністю індивідуальних господарств, товариств, підприємств, при необхідності – забезпечення житлом солдат і офіцерів армії, що проходила населений пункт і інше.
Так, станом на 1 вересня 1942 р. Дніпропетровський генеральний округ поділявся на 20 районів. Райони складалися з декількох сільських управ, управляли якими старости.
Взагалі, їх було доволі багато. Але ми наведемо найбільш визначні і цікаві з точки зору того, що раніше з подібним мешканці Дніпропетровщини ще не мали справи:
Особливістю діяльності органів самоврядування було постачання необхідних матеріальних та трудових ресурсів до Німеччини. Необхідні матеріали збиралися з громадських, індивідуальних та подвірних господарств. Поставляли, в основному, продукти харчування, паливо, сировину та інше у встановленні пункти збору товарів.
Якщо у населення виникали певні питання, то формально існувала можливість звернутися до Гебіткомісара по особистим справам цивільного населення. Але він приймав дуже рідко, і пробитись туди звичайній людині було майже неможливо.
Внаслідок цього, особисті проблеми мешканців населеного пункту, як правило, також мали розглядати і вирішувати старости. Часто такі акти «прохання» надходили від літніх людей, або опікунів, які доглядали за дітьми і фізично не встигали працювати. У цих зверненнях люди просили звільнити їх від роботи.
Надходили також прохання про надання житла, свідчення переїзду та заселення жителів, подання на зняття штрафу, у разі якщо особа була з ним незгодна. До органів місцевого управління іноді надходили прохання про матеріальну допомогу. Часто літні люди, які проживали зі своїми дітьми, в яких була своя родина, просили в управі надання допомоги продуктами, зокрема хлібом. У таких зверненнях вказувалося на те, що їхні діти мають свої родини і не можуть прогодувати батьків.
Місцеві органи управління мали створити такі умови для людей, при яких можливо було працювати, хоч якось прогодувати себе і дітей. Ще однією, не менш важливою задачею, було встановлення мобільного зв’язку з центрами округів та налагодження роботи адміністративного апарату таким чином, щоб всі накази «зверху» виконувались точно, відповідно до інструкцій, без можливої власної ініціативи.
Це пояснюється немалою кількістю відділів в управах, навіть з невеликою кількістю населення, що слідкували за діяльністю місцевих службовців. Якщо врахувати повну байдужість німецької адміністрації до проблем місцевого населення, яка не заважала вимагати від цього ж населення виконувати шалені побори, то органи місцевого управління «виступали» тут, свого роду, мостом який би заспокоїв останніх і задовольнив перших, звернувши увагу на основні проблеми населення та організувавши збирання податків.
