Вже кілька років точаться суперечки про передачу будівель на проспекті Лесі Українки з балансу одного міністерства іншому, а тим часом корпуси колишнього 2-го реального училища Катеринослава старіють і покриваються тріщинами.
Саме друге реальне училище було створено в 1901 році і довгий час орендувало приміщення на головному проспекті міста. На той час через бурхливий промисловий розвиток Катеринослава виникла гостра необхідність у створенні 2-го реального училища – на додаток до 1-го реального училища, що вже готував фахівців. Будівництво корпусів 2-го реального училища на проспекті, що тоді носив ім’я російського поета Пушкіна було здійснено у 1906-07 роках. Автором проекту будівель був відомий архітектор Дмитро Скоробогатов.
Ініціатором його створення був виконувач обов’язків міського голови П. Волков, надалі багаторічний почесний піклувальник училища, який у вересні 1900 р. вніс пропозицію до міської думи про відкриття другого реального училища міста. Він мотивував це тим, що «з кожним роком у м. Катеринославі збільшується давно вже свідома потреба у середніх навчальних закладах. Однієї класичної гімназії та одного реального училища досить недостатньо для міста з населенням близько 120 000 і притому міста промислового і швидко зростаючого… Зважаючи на переповнення як реального училища, так і гімназії, є необхідність у відкритті в м. Катеринославі, принаймні ще одного середнього навчального закладу».
Цю ініціативу підтримали катеринославський губернатор граф Ф. Келлер, Катеринославські губернське та повітове земства, піклувальник Одеського навчального округу Х. Сольський. Катеринославське повітове земське зібрання прийняло рішення про щорічному асигнуванні утримання училища 6 тис. крб., губернські збори виділило на облаштування училища 10 тисяч, міська дума зобов’язалася виділяти по 23 тисяч карбованців щороку.
Про справді нагальну необхідність відкриття реального училища свідчить те, що у 1901 р. до училища було подано 302 заяви до підготовчого, І та ІІ класів, з яких було прийнято 140 осіб (46,4%), у наступному році з 238 осіб було прийнято лише 64 (27%), а 1903 р. з 237 – лише 47 (20%). Водночас кількість учнів у міру відкриття нових класів постійно зростала.
Якщо перше реальне училище фінансувалося з скарбниці держави, то друге реальне училище утримувалось переважно за допомогою міста. У реальних училищах передбачалося шість основних класів з річним курсом у кожному, для підготовки випускників для вступу у спеціальні вищі навчальні заклади засновувався VІІ додатковий клас, а в V–VІ класах поряд з основним відділенням могло відкриватися комерційне відділення. У 2-му реальному училищі VІІ клас відкрився у 1906-1907 навчальному році, його перший випуск відбувся у 1907 р. Слід зазначити, що більшість учнів VІ класу училища продовжували навчання у VІІ класі.
Перший директор Катеринославського 2-го реального училища С. Ф. Тимощенко повністю відповідав цим вимогам: випускник Харківського університету, в якості міністерського стипендіата пройшов курс підготовки викладача механіки в реальному училищі при Московському технічному училищі, після чого з серпня 1887 р. був призначений учителем математики, механіки і фізики в Катеринославському 1-му реальному училищі, а з березня 1898 р. виконував обов’язки інспектора
училища.
У вересні 1906 р. відповідно до пропозиції Міністерства народної освіти від 5 серпня 1906 р. №15 152 про порядок утворення і діяльності батьківських комітетів при навчальних закладах, був створений батьківський комітет училища. Він формувався таким чином: на початку навчального року по класах скликалися збори батьків учнів для обрання членів батьківського комітету. З числа членів батьківського комітету загальні збори батьків обирали голову комітету та його заступника.
Голова комітету брав участь у роботі педагогічної ради, і, з дозволу директора, міг бути присутнім на екзаменах і відвідувати уроки. Батьківський комітет зосередився головним чином на влаштуванні для учнів гарячих сніданків, на пошуку допомоги бідним учням для внесення плати за навчання і придбання для них навчальних посібників.
Для допомоги бідним учням у травні 1907 р. батьківським комітетом було створено Товариство допомоги недостатнім учням. Так, на плату за навчання, придбання одягу і книг учням товариство витратило у 1907 р. 865 крб, у 1908 р. – 1 062, у 1909 р. – 1 234, у 1910 р. – 1 818 крб. Ці кошти формувалися за рахунок членських внесків, добровільних пожертв і виручки від влаштування вечорів, концертів, спектаклів і гулянь у міському саду т ощо. Пізніше по 500 крб Товариству щорічно виділяло губернське земство.
Після 1917 року училище припинило свою роботу. А потім на цей комплекс будівель чекала довга історія служби різним радянським установам – переважно підрозділам та службам облради. Також, на думку ряду істориків, близько чверті століття цей комплекс розміщував у собі служби та відділення військового шпиталю.
Але потім будівлі спорожніли, з них вивезли всі меблі та цінності – і комплекс почав приходити в запустіння та руйнуватися.
Наразі розкішні будинки належать Фонду держмайна і фактично не експлуатувалися, приходячи в запустіння. Їх хотіли передати військовому шпиталю, який займається лікуванням та реабілітацією ветеранів АТО, але процес триває вже кілька років.
Зрештою, будівля так і продовжує руйнуватись. Звісно, зараз йде війна і точно не до реставрації. Але якщо б її передали раніше на баланс громади, то можна було б і зберегти одну з унікальних пам’яток. Не зважаючи на всі роки, що минули, у будівлі досі частково збереглись оригінальні інтер’єри. В Дніпрі взагалі не так багато подібних будинків. Тому збереження цієї пам’ятки історії і освіти могло б бути гарним прикладом пам’яті про минуле.
