Колись тут був справжній парк із гойдалками, кінотеатром та дискотекою. Однак зараз тут нічого такого немає. Інфраструктури у парку немає. Але так було далеко не завжди. Тому сьогодні ми пригадаємо разом історію цього колись затишного місця.
З початку він називався «Парк імені С.М. Кірова». Заснували його ще у 1920-х роках. Поступово він розвивався, навіть не зважаючи на часи війни та окупації. Вже у 1950-х роках він був затишним, впорядкованим місцем для відпочинку.
Були квіти, клумби, дитячий майданчик для ігор, літня читальна зала, літній кінотеатр, танцювальний майданчик, спортивні корти та майданчики. На той час парком займався вагоноремонтний завод. Саме він фінансував його функціонування.
Парк був центром культурного життя Амур-Нижньодніпровського району. Сюди їхали люди з Кирилівки, Сахаліну, Старого Клочка, Воронцовки та Амура. Втім, у нього був і конкурент – парк Воронцова, набагато більший, який теж свого часу називався на честь Кірова.
На початку 1950-х років, біля парку проводилися святкові демонстрації трудящих. Стояли трибуни, на яких було керівництво району. У школах тоді на уроках фізкультури та військової підготовки спеціально проводили навчання з руху в колоні. Під час демонстрації, проходячи повз трибуну, школярі підтягувалися і вирівнювали ряди, демонструючи свою виправку. З трибуни звучали святкові звернення, і діти злагоджено відповідали триразовим «Ура!». Так змалечку їх готували до майбутньої служби в армії.
Влітку в парку функціонувала літня читальна зала. Тут можна було ознайомитись здебільшого з різноманітними журналами, наприклад «Техника молодёжи», «Знание – Сила», «Вокруг света» тощо. Ближче до вечора починала звучати в парку музика, і молодь йшла на танцмайданчик. Грав оркестр. Хлопці та дівчата збиралися з усього району. Чудово працював літній театр. Регулярно йшли фільми. На його сцені виступала мистецька самодіяльність, а іноді навіть читалися лекції.
Основних дитячих розваги тут було дві. Перша — це так зване «Чортове колесо», а саме колесо огляду. Подібні атракціони навіть сьогодні є популярними, там де вони ще працюють — що вже казати про 1950-70-і роки минулого століття. Тоді великого вибору розваг у дітвори не існувало.
Другим популярним об’єктом була встановлена тут радянська самохідна артилерійська установка. Який був сенс її встановлення саме тут — важко згадати, можливо це було щось пов’язане з пам’яттю про бойові дії при обороні Дніпропетровська, а може і просто для розваги. Рідко у кого з місцевих дітлахів в ті роки не було фотографії біля неї. Всі уявляли себе хоробрими танкістами, що винищують ненависних гітлерівців.
Однак, найкрасивішим об’єктом парку було штучне озеро. Штучне водоймище прикрашало зелений сквер і збирало навколо себе дітей і дорослих, які годували водних птахів і риб принесеним хлібом. Доречі, тоді люди ще не знали, що так робити не треба. Годувати краще спеціальними кормами або травичкою, а від хлібу тваринкам може бути недобре.
Коли розвалився СРСР, майже одразу розпочався економічний колапс. Слідкувати за парками стало нікому, не було на це грошей ні у міської влади, ні тим більше у заводів, які поступово стали перетворюватись на банкрутів. Водночас до парку Кірова завітали мисливці за металом. Їх око впало на самоходку. Від неї для початку відпиляли дуло, а згодом у невідомому напрямку зникла і вся колишня бойова машина.
В те сумне десятиліття парк зазвичай взагалі воліли обійти стороною. Ходити тут, особливо у темну пору доби було доволі небезпечно. На дівчат тут чекали різноманітні збоченці та гвалтівники, а на людей з «зайвими» грошима — як поодинокі грабіжники, так і колективи з такими інтересами.
Така сама доля спіткала і всі аттракціони парку. Немає вже нічого, залишились тільки де-не-де нечисленні штирі та опори колишніх дитячих розваг. Поступово заростали і доріжки, а сам парк перетворився на зразок занедбаності. За кілька подальших десятиліть парк перетворився на занедбану рекреаційну зону з купами сміття та непрохідними джунглями. Засмічене озеро, безліч старих дерев і зарослих галявин – ось що собою уявляв парк на кінець 2010-х років.
Був проект передачі парку під подальше облаштування тут зоопарку, але він так і не був втілений у життя. Протягом 2018-2023 року планувалось провести реконструювати парк, провести там освітлення та повернути його рекреаційні функції. Однак поки що нічого, окрім вивозу сміття, зробити не вдалося. Навіть парк Глоби виглядає не найкращим чином, що вже казати про більш віддалені зони, такі як колишній парк Кірова, який народна молва перейменувала у «Кірілловку».
Доречі, парк таки змінив назву і офіційно. Тепер він назвивається парк Козацької слави. Від його сьогоднішнього вигляду точно ніхто слави не отримує, а згадка про козаків виглядає тут хіба знущанням. Тому парк і досі чекає, коил його приведуть до ладу. Втім, раніше завершення війни це навряд чи станеться.
