Театральний бульвар Дніпра було збудовано під час реконструкції театру імені Шевченка. Цей бульвар довгий час, з 80-х, у народі називається «книжкою» — книжковим ринком. Тут можна було купити практично будь-яку книгу всіх часів та народів за відносно невеликі гроші.
Поштовхом для появи Театрального бульвару в Дніпрі стала сильна злива наприкінці липня 1977 року. До цього на місці, де сьогодні продають книги стояло два будинки – це були дві та триповерхові будівлі, одна з яких практично впритул прилягала до театру ім. Шевченка.
Місце, де знаходиться бульвар з дня заснування міста, страждало від води. Спочатку його затоплювала річка, що виходила з берегів, а під час дощів води тут збиралося стільки, що місцеві жителі плавали на човнах. Коли була обладнана частина набережної, тут вирішили побудувати будинки, вважаючи, що велика вода місцевості вже не загрожує.
Але після сильної зливи 1977 року підвали будинків виявилися затопленими і влада прийняла рішення, що будинки мають бути знесені, а мешканці – розселені. Робилося це задля безпеки людей.
На місці будинків утворили Театральний бульвар. Замислювався він як місце відпочинку городян. Тут було багато зелених дерев, лавочки, фонтан та естакада праворуч від театру.
Будівлю театру імені Т. Шевченка у 1979 р. було капітально реконструйовано за проектом Є. Яшунського та Л. Халявського. Після знесення навколишньої забудови всередині кварталу було прокладено широкий бульвар між тодішніми вулицями Московською та Леніна. Театр імені Т. Шевченка розгорнули основною масою на бульварі.
Біля нього влаштували басейн та естраду за проектом Л.Халявського. Торцевий фасад будинку на вул. Леніна, 9 декорували величезною металевою люстрою з багатьох елементів.
Завершенням забудови бульвару має стати Театр юного глядача, що на північно-східній стороні ділянки біля вулиці Володимира Мономаха. Але цей проект не було реалізовано. Отже, Театральний бульвар як цілісний архітектурний ансамбль, на жаль, не відбувся, хоч відповідні проекти розробляються досі. Трохи нижче ми розкажемо про один з них, який так і не втілили.
Ще з початку 1990-х років на Театральному бульварі розташувався галасливий та різноманітний книжковий ринок, «мекка» для решток радянської інтелігенції. Тут можна було знайти доволі рідкісні видання, що свого часу знаходились у приватних зібраннях колекціонерів. А у 90-х вони різними шляхами (іноді і не зовсім законними) потрапляли у вільний продаж.
Школярі та студенти купували тут відсутні у бібліотеках підручники, інші – детективи, жіночі романи, рідкісні історичні книги. Спочатку торгівля була стихійною, продавці розкладали свій товар на клейонці на землі, на лавках, а пізніше на бульварі обладнали павільйони. Втім, зараз від них вже майже нічого не залишилось.
Також саме на театральному бульварі вперше підняли український прапор у тоді ще Дніпропетровську. Саме тут 16 липня 1991 року на одному з мітингів, організованному тодішнім «Рухом» це і сталося.
Ще у 2003 році колектив під керівництвом С. Лаврентьєва та Е. Чубарова висунув проект комплексної реконструкції бульвару – забудова багатоповерховими будинками (до 19 поверхів) з офісами, магазинами, кафе. Культурна функція вочевидь програвала в даноу випадку ринковому прагматизму. У середині 2000 років на місці так і не збудованого ТЮГу піднявся офісний хмарочос. Втім, до робіт таки справа дійшла, і реконструкція сталася. Нажаль, вона вийшла не надто вдалою.
2010 року на Театральному бульварі Дніпра провели реконструкцію. Там відремонтували фонтан, зробили тротуарну плитку замість асфальту, встановили кілька бетонних лав та ліхтарів. Однак після ремонтних робіт дана ділянка має кілька причин, які роблять її не такою привабливою як, наприклад, Катеринославський бульвар.
Так, вдень на Театральному бульварі водії безкоштовно паркують свої автомобілі. Раніше на цій ділянці шлагбаум обмежував в’їзд і пропускав городян лише за потреби. Протягом кількох років стрілу шлагбауму постійно піднято, чим і користуються місцеві водії. Крім цього, на бульварі практично відсутні дерева та озеленення, внаслідок чого влітку там дуже спекотно. Увечері бульвар оживає.
Через відсутність дерев та озеленення взагалі бульвар влітку стає розпеченою пательнею. Його хочеться якнайшвидше пройти та сховатися в затінку. Проте вже ввечері люди повертаються сюди, і місце одразу оживає. Отже, запит на користування цим громадським простором є, проте він задоволений лише частково. Локальні тактичні рішення зможуть повністю розкрити потенціал бульвару, потрібно лише повернути простір людям та створити для них комфортні умови, які заохотять проводити тут час будь-коли, а не лише ввечері.
