Наразі вчителів у нас готують різноманітні навчальні заклади, зокрема педколедж та національний університет. А як все було 100 років тому? Хто були ті, хто вчив майбутні покоління олександрівців та запоріжців? Де готували їх самих?
Переважна більшість учителів гімназії були випускниками Харківського університету або Рішельєвського ліцею. Учителі вважалися державними службовцями, носили мундири й отримували чини згідно з «Табелю про ранги». Для директора гімназії передбачався чин не нижче VІІІ класу, для вчителів наук – не нижче ІХ класу, для вчителів мов – Х класу і для вчителів малювання – ХІІ класу.
Таке зарахування училищних чиновників до відомих класів державної служби і присвоєння їм особливих мундирів багато в чому сприяло піднесенню їх в очах суспільства і розпаленню в них благородного честолюбства: на них тепер стали дивитися як на дійсних чиновників, які користуються усіма правами служби.
Від учителів вимагалося постійно турбуватися про поглиблення своїх знань у науках, вести записи про успіхи наук у губернії, збирати місцеві історичні, метеорологічні, топографічні та статистичні відомості. Тому не тільки директори гімназії, а й багато хто з учителів намагалися друкувати свої твори. Зокрема, С. І. Веребрюсов друкувався у столичній «Северной пчеле» та «Катеринославських губернських відомостях».
Слід відзначити, що перші вчителі гімназії були талановитими педагогами і організаторами освіти. Так, Василь Євменович Якубовський спочатку навчався у Київській академії, потім закінчив першу
вчительську семінарію у Санкт-Петербурзі, з 1788 р. викладав арифметику й геометрію в придворному півчому корпусі, пізніше – геометрію, загальну історію і катехізис у пажеському корпусі, а з 1793 р. викладав у Катеринославському головному народному училищі.
Після перетворення гімназії у 1836 р. за статутом 1828 р., навчальний процес у ній мали забезпечувати 10 вчителів наук і мистецтв. За ступенем важливості предметів вони поділялися на старших – викладачів давніх мов, математики, російської словесності та історії і молодших – вчителів російської граматики, географії, нових мов.
Статут відносив старших учителів до ІХ класу, молодших – до Х і вчителів малювання до ХІІ класу. На підставі загального Положення про порядок надання чинів від 25 червня 1834 р. і «Положення про
надання чинів і пенсії по навчальній частині» від 18 листопада 1836 р.усі службовці навчального відомства поділялися на 2 розряди. До першого розряду відносилися особи, які мали атестат вищих навчальних закладів, а до другого – що закінчили курс середнього училища.
Відповідно до цього старші вчителі відносилися до першого розряду, а молодші – до другого. Строк вислуги вчителям для отримання наступного чину встановлювався чотири роки, з урахуванням старшинства з дня вступу на службу. Всі вони мали право надання трьома чинами вище присвоєного їх посаді класу.
Серед учителів гімназії цього періоду особливо виділялися колезький радник А. С. Понятовський, надвірний радник М. М. Ларуй і колезький радник М. І. Садовський. Андрій Степанович Понятовський після закінчення з дипломом кандидата богослов’я СанктПетербурзької духовної академії у 1819 р. отримав призначення до Катеринославської духовної семінарії вчителем математики і грецької та німецької мов.
У 1829 р. був переведений до гімназії вчителем німецької мови, а з 1836 р. викладав у ній у молодших класах латинську мову протягом наступних тринадцяти років. Його учень Г. А. Залюбовський згадував, що «викладав він надзвичайно доладно і розумно, так, що не знали його предмета тільки відчайдушні ледарі», до того ж був одним з найсправедливіших учителів і це дуже цінувалося гімназистами.
Пізніше, коли постало питання про відкриття в Катеринославі жіночої гімназії, А. С. Понятовський передав під її приміщення свій будинок. У старших класах гімназії латинську мову викладав колезький радник Олександр Іванович Барташевич, який працював у гімназії з 1831 до 1862 р. Майже двадцять років пропрацював у гімназії й Микола Миколайович Ларуй, прийшовши сюди в 1831 р. молодим випускником Рішельєвського ліцею. Його уроки французької мови були грозою для гімназистів. Викладав дуже добре, але не терпів нероб і до кінця тижня учні мали найбільше одиниць саме з його предмета.
У тому ж 1831 р. прийшов після закінчення Харківського університету до гімназії і вчитель історії Микола Іванович Садовський. У 1837 р. за поданням попечителя округу Д. М. Княжевича міністерство дало згоду на його відрядження на три місяці до Санкт-Петербурга для ознайомлення з мнемонічною методою вивчення хронології, винайденої О. А. Язвінським. Прослухавши в березні 1838 р. лекції Язвінського й отримавши відповідне посвідчення, він для кращого ознайомлення з практичним застосуванням методу відвідав ряд столичних навчальних закладів, а після повернення запровадив його у гімназії, суттєво полегшивши учням запам’ятовування чисел і подій.
