Кленова балка, що розкинулася в серці міста, протягом століть зазнала значних змін. Колись це був дикий пагорб, вкритий густими лісами, де протікала мальовнича річка. З часом тут з’явилися перші поселення, а згодом балка стала свідком бурхливого розвитку міста. А сьогодні це — один з головних міських парків.
Ще у XVIII столітті Кленова балка, один з трьох пагорбів, на яких зародилося місто, вражала своїми мальовничими краєвидами. Круті схили, буйні зелені насадження та річка, що несе свої води, робили це місце справжнім витвором природи. Проте, протягом століття тут не було постійних поселень. За легендою, балка отримала свою назву завдяки рясним заростям кленів, які колись тут росли.
Лише у XIX столітті, з активним розвитком Катеринослава, балка почала забудовуватися. Спочатку це були цегельні заводи, яких з часом ставало дедалі більше. Цей промисловий район отримав назву «Рибаківська» або «Фабрична», за прізвищем братів Рибакових, які володіли кількома заводами.
На відміну від нижньої частини балки, де вирувало індустріальне життя, верхня частина зберегла свій природний шарм. Тут, у 1866 році, з’явився Тихвінський жіночий монастир, а за 9 років поруч збудували Варваринську церкву та інші релігійні споруди. Ця місцевість, відома як «Монастирський ліс», стала улюбленим місцем відпочинку катеринославців. Тут влаштовували пікніки, насолоджуючись тишою та мальовничою природою.
Проте, спокій балки не раз порушувався. Густий ліс став притулком для революціонерів, які організовували тут таємні збори, обговорювали плани та поширювали нелегальні матеріали. Щороку тут збиралися працівники Брянського заводу, щоб відзначити «маївки». Ці зібрання поєднували в собі пікнік та революційний мітинг, куди приходили не лише робітники, а й гімназисти, цілі сім’ї. Тут мріяли про краще майбутнє, критикували тогочасну владу, що не обходилося без уваги поліції. Проте, ліс був настільки великий, що місця вистачало всім.
Життя Монастирського лісу кардинально змінилося після революції. Тихвінський жіночий монастир, розташований на його території, був закритий, а на його місці відкрили інфекційну лікарню. Проте, незважаючи на ці зміни, ліс залишався улюбленим місцем відпочинку для городян, де й далі проходили пікніки та гуляння.
Під час Другої світової війни німецькі окупанти використовували територію парку для розстрілів радянських військовополонених, в’язнів тюрми на вулиці Робочій та мирних жителів. На згадку про ці трагічні події біля монастиря був встановлений меморіал.
Після закінчення війни територію лісу оточили новобудови, з’явилися нові житлові масиви. Влада міста прийняла рішення про благоустрій лісу та перетворення його на парк. Гроші на будівельні роботи виділив Південний Машинобудівний Завод.
У 50-х роках XX століття парк почав набувати своїх обрисів і отримав назву «Парк імені Ленінського Комсомолу». Ця назва була дана на честь комсомольців, молоді, яка брала активну участь у його будівництві. Процес формування парку проходив шляхом реконструкції наявної лісової ділянки. Його впорядковували як пейзажний та терасний парк.
Було створено так звану «перемичку», яка простягається від Славутича до вулиці Макарова. Грамотно використовуючи перепади висот, створили систему сходів. Система сходів, розташована у верхній частині парку, веде від входу до нижньої його частини. В результаті вийшла чудова пейзажна композиція.
Крім цього, в парку були збудовані літній театр, дитячі майданчики, танцювальні майданчики та атракціони. У 1977 році парк трохи постраждав від відлуння знаменитого румунського землетрусу 1977 року.
Після довгого затишшя, у 1997 році, монастир знову розпахнув свої двері. З початком нового тисячоліття з’явилися численні плани щодо реконструкції та оновлення прилеглої території.
2015 рік став знаковим для парку, який отримав офіційну назву «Зелений гай». З того часу розпочався масштабний процес його реставрації. У 2018 році вже 15 гектарів паркової зони постали перед відвідувачами у оновленому вигляді. З’явилися зручні велодоріжки, пандуси та сходи, обладнані антиобледеневим покриттям.
Прогулянки «Зеленим гаєм» стали ще приємнішими завдяки рівним доріжкам, якісному освітленню, камерам відеоспостереження та безкоштовному Wi-Fi. Для найменших відвідувачів облаштували сучасний, захищений від вандалів, дитячий майданчик. А щоб додати парку трохи казки, тут встановили скульптури динозаврів. У святкові дні «Зелений гай» сяє новорічними вогнями, створюючи незабутню атмосферу.
Наприкінці 2021 року було презентовано наступний етап реконструкції, який передбачав облаштування зони відпочинку біля водойми. Планувалося впорядкувати русла струмків, створити мальовничі озера та водоспади. Розпочаті роботи з розчистки схилів, проте згодом проект було призупинено. У 2023 році проект реконструкції парку став переможцем конкурсу Національної спілки архітекторів України (НСАУ) в номінації «Ландшафтна архітектура». Але наразі всі ці плани вимушено відкладені на потім, бо є більш пріоритетні потреби у витрачанні коштів.
