У сучасному архітектурному вигляді Дніпра паркове мистецтво відіграє помітну роль. Майже в кожному районі міста є свій парк чи сквер. Однак деякі парки міста мають власну історію, і доволі цікаву. Тож давайте трохи в ній розберемося.
Нині у розпорядженні городян є кілька великих парків: ім. Т.Г.Шевченка, ім. Л. Глоби, ім. Ю. Гагаріна, ім. Б. Хмельницького, Севастопольський та ін. Перші два – найстаріші та найбільш значні, займають провідне становище у системі зелених насаджень міста.
Територія парку ім. Т.Г.Шевченко займає дві ділянки — нагірну та острівну. Нагірна частина розташована на красивому схилі правобережного пагорба, пов’язана з пішохідним прогулянковим мостом з мальовничим Монастирським островом. Археологічні дослідження, які проводилися біля парку, виявили тут сліди поселень ще епохи неоліту.
Сам острів служив місцем відпочинку перед подоланням грізних дніпровських порогів. 957 р. під час подорожі до Царгорода на острові зупинялася київська княгиня Ольга. 988 р. тут зупинявся зі своєю дружиною князь Володимир.
У середині XVIII століття на Монастирському острові, а також на березі Дніпра влаштувався відставний осавул запорізького війська Лазар Глоба. Як свідчить Д. І. Яворницький, Лазар Глоба, «не будучи одруженим, вже 1743 р. оселився правому березі Дніпра, проти Монастирського острова».
Лазар Остапович народився у містечку Ведмедівці Київської губернії, Чигиринського повіту. Звідси й пішов у козаки. Але окрім військової, була у Глоби ще одна пристрасть – садівницька. Дослужившись до звання осавула, Глоба влаштував на річці чотири млини та посадив сад. Разом з ним жили два його товариші — колишній осавул запорізького війська Ігнатій Сидорович Каплун і Микита Леонтійович Корж зі своїми сім’ями.
Лазар Глоба мав велику повагу у жителів Половиці, виконуючи почесні та відповідальні громадські доручення. У 1779 та 1780 рр. жителі слободи зверталися до новоросійського губернатора за дозволом на будівництво церкви і перші прохання підписав Лазар Глоба.
Починаючи будівництво біля колишньої слободи Половиці міста Катеринослава, намісник краю князь Потьомкін купує в Глоби його сад за 3000 рублів. Після продажу саду Глоба переселився у Верхній садок (зараз парк ім. Глоби). 1793 року запорізький осавул помер, проживши понад 100 років.
У 1790 році за проектом архітектора І. Є. Старова на місці першого поселення Глоби був побудований палац. Навколо нього наказано посадити «англійський сад», для чого з Петербурга Потьомкін запросив відомого садівника Гульда.
Після смерті в 1791 р. Потьомкіна і сад, і палац поступово приходять у запустіння. До того ж було продано й оранжереї.
В 1805 імператор Олександр I, будучи проїздом у нашому місті, звернув на сади свою увагу, і герцогу Рішельє було наказано: сад «нижній» надати для публічних гулянь, а «верхній» звернути для розвитку систематичного садівництва в плантаціях фруктових, рідкісних дерев і рослин, «щоб постачати ними Новоросійський край».
У 1830 р. за указом імператора Миколи I Потьомкінський палац було передано Катеринославським дворянським зборам. З цього моменту починається поступове відновлення і саду, і палацу. У XIX столітті Потьомкінський сад був місцем відпочинку та прогулянок для катеринославського духовенства, дворян та великих чиновників, в основному, для мешканців гірської частини Катеринослава.
У 1897 р. у місті було відкрито трамвайний рух, який зв’язав центр із горою. Це дозволило багатьом жителям відвідувати Потьомкінський сад.
У 1909 р. Катеринославське дворянство, будучи власником саду, здає їх у орендне користування на 20 років за 2500 рублів на рік і 10% валового доходу. Орендну частину саду було приведено у великий порядок: було влаштовано три тераси, розчищено доріжки, посаджено нові дерева, розбито квіткові клумби, збудовано ресторан, альтанку, естрада для музики з великим напівкруглим навісом, проводилися сеанси синематографа. Вечорами у саду грав духовий оркестр.
З цього моменту з днем, що гуляли, стягувалася плата — 7 копійок, а ввечері — 15 копійок. У залах Потьомкінського палацу якийсь час розміщувався музей старожитностей, а на острові знаходився організований у Катеринославі яхт-клуб.
Після 1917 року парку було надано ім’я українського поета Т.Г.Шевченка. У 1957 р. до споконвічної території парку приєднали Комсомольський (нині Монастирський) острів, після чого його загальна територія сягнула 45 гектарів.
Після 1945 зруйнований палац був відновлений за проектом архітекторів А. В. Баранського, С. П. Глушкова та інженера А. А. Мучника. У 1952 р. його віддали у розпорядження студентської молоді міста. У 1961 р. йому надали ім’я першого космонавта світу — Ю. А. Гагаріна.
У 1970 р. у парку за проектом архітекторів Є. Б. Якунського, Л. П. Халявського та С. Є. Зубарєва було проведено реконструкцію, мета якої створити всі умови для відпочинку та зберегти його як чудовий куточок природи та історії. Сьогодні в парку близько 8000 дерев та понад 2000 чагарників 68 видів. Як доповнення до ландшафту розглядається паркова скульптура. Парк прикрашають пам’ятники Т. Г. Шевченку, В. П. Каруні та скульптура «Скорботна».
Другий сад Глоби після його смерті в 1793 р. дістався місту і тому називався Міським або Казенним садом. У першій половині ХІХ століття сад займав значну територію — його площа становила 87500 кв. сажнів. Він був приписаний до заснованої там сукняної та шовковичної фабрики, і там вирощували ворсильні шишки.
У 1817 р. на його території було організовано Помологічне суспільство (помологія — наука про сорти плодових та ягідних культур) на чолі з головним суддею Контори опікунства Новоросійських іноземних поселенців С. Х. Контеніусом. На базі саду відкрили училище садівництва. За 34 роки існування училище підготувало 40 казенних та 135 приватних садівників.
З міським садом пов’язана одна цікава історія. У 1818 р. Катеринослав з візитом відвідали два відомі квакери — Аллен і Трельсет. Гуляючи містом, американці відвідали і Міський сад, де й познайомилися з садівником Туммелем, який творчо підходив до своєї роботи. Здивувавшись красою саду, вони виписали з Америки породи рідкісних дерев.
У 1891 р. місто відвідав мандрівник Василь Сидоров. У своїй книзі «Окольною дорогою. Дорожні нотатки та враження» він залишив такі рядки: «У саду знаходяться два екземпляри чудового дерева — канадського глинокладу. Це, мабуть, залишки американських рослин, привезених двома американцями. Одне заховалося в гущавині тубільних рослин, інше стоїть у центрі саду на головній доріжці».
На початку XX століття у Міському саду було зведено дерев’яний літній театр Англійського клубу, на підмостках якого виступали актори трупи М. Садовського. У 30-х роках у парку було відновлено роботу вузькоколійки завдовжки 2 км, яка стала місцем відпочинку для дітей. У 1939 р. парку було надано ім’я В. П. Чкалова. У західній частині парку встановлено пам’ятник цьому радянському льотчику.
У 1976 р. архітекторами Є. Яшунським, Л. Халявським, О. Пухаленком було запропоновано проект реконструкції з метою упорядкувати функції парку, обмеживши їх фестивально-виставковим призначенням. У центрі, на озері природного походження, було збудовано незвичайний Літній театр.
На одній із нижніх терас, у центральній частині парку встановлено пам’ятник запорізькому козаку Лазарю Глобі – засновнику перших парків Дніпропетровська. У 1992 р. у дні святкування річниці незалежності України парку було надано ім’я засновника — Лазаря Глоби.
В даний час парк став улюбленим місцем для проведення урочистостей та свят загальноміського значення. Тут влаштовуються новорічна ялинка, молодіжні фестивалі, концерти зірок естради просто неба. І городяни із вдячністю згадують засновника парку – запорізького козака Лазаря Глобу.
