В Дніпрі сьогодні багато вищих навчальних закладів. Деякі з них мають давню історію, деякі — трошки молодші. Але є в нашому місті будівля, яка колись була батьківським домом для одразу двох університетів, щоправда — у різний час.
У 1900 р. Катеринославська комісія народних читань ухвалила рішення про необхідність створення у місті Народного університету ім. А.С. Пушкіна. Ідея отримала широку підтримку інтелігенції міста і була розроблена аж до проекту статуту. Нестача коштів, війна з Японією яка тільки що розпочалася, продовженням якої стала революція, значно загальмували реалізацію цього проекту. Лише у 1907 році Катеринославське наукове товариство, яке вважало себе правонаступником комісії народних читань, повернулося до питання про його створення.
Протягом 1907 р. Катеринославське наукове товариство розглянуло кілька пропозицій щодо купівлі будівель для Університету та змушене було визнати, що необхідних коштів у нього немає. Проте 5 березня 1908 р. сталася подія, яка значною мірою змінила ситуацію. Цього дня в Катеринославі, у власній квартирі, було вбито депутата Держдуми, доктора медицини Олександра Львовича Караваєва.
Катеринославське наукове товариство практично одразу ухвалило рішення про присвоєння планованому Університету імені Караваєва, що дозволило використати настрої суспільства та отримати значні незаплановані пожертвування. Через війну 5 листопада 1908 р. представники Катеринославського наукового товариства В. В. Курилов та В. А. Волжин придбали у дворянина Василя Йосиповича Кірпотіна земельну ділянку в колишній 2/4, а нині 5 поліцейської частини на І-ій Чечелівській вулиці №166/1417, заплативши за нього 9 000 рублів (З них 5 000 рублів у борг на 2 роки).
Придбана ділянка розміщувалася на розі І-ї Чечеловської та ІІІ-ї Поперечної (вона ж Жвава, вона ж Виборзька, а нині — Аудиторна) вулиць і мала розміри приблизно 10х30 саженей. Головною її перевагою була наявність великого триповерхового недобудованого доходного будинку. Саме його добудовою і було зайнято Товариство протягом наступних двох років. Справа виявилася аж ніяк не легкою. Суспільству довелося випустити позикові листи, влізти у борги до підрядників і за підсумками закласти будинок на 20 000 рублів у Харківському земельному банку.
Відбудована будівля стала найграндіознішою в цьому районі. Головна аудиторія була розміщена третьому поверсі, оскільки тільки тут, створивши унікальне для міста залізобетонне склепінчасте перекриття та мансардний поверх, вдалося досягти необхідної кубатури залу. Тут же знаходився клас та кабінет нарад. На другому поверсі знаходилася мала аудиторія (вона ж читальня), бібліотека, клас, буфет із курильною. Обидві аудиторії мали власні фойє із туалетами.
На першому поверсі були розміщені три приміщення магазинів, оренда яких мала підтримувати фінанси Народного Університету (за 1914 р. за них було отримано 1 490 руб.). Крім того, було створено ще й дві квартири для службовців. Будівля також отримала котельню та станцію біологічного очищення стічних вод.
Незважаючи на важливість цього починання, Народний Університет ім. А.Л. Караваєва не залишив значного сліду у історії міста. Лекції та вечори для робітників та їхніх дітей, короткострокові профкурси та інші заходи Університету проходили без великої помпи та більше стосувалися Чечелівки, ніж всього Катеринослава. Навіть заходи Катеринославського наукового товариства, викликані початком І-ої Світової війни, — відкриття їдальні для сімей запасних, школи для дітей запасних та дитячого садка №2 Товариства дитячих садків, стосувалися знову ж таки лише Чечелівки.
З 1917 р. ситуація дещо змінилася. 31 січня у будівлі розпочав роботу Катеринославський приватний (засновники: А.А. Прес та Л.Г. Рабінович) єврейський політехнічний інститут. Другий після Гірського інституту ВНЗ міста мав три факультети (електромеханічний, інженерний, економічний) та 4-річний курс навчання. Викладачі були переважно з Гірського. Проте пропрацював КПЄПІ тут недовго. З березня заняття були перервані, т.к. частину приміщень зайняли мітингуючі робітничі та революційні організації.
Хто розпоряджався і що було у будівлі 1917 року, не зовсім зрозуміло. Більш-менш точно відомо, що тут працював молодіжний клуб «Маяк», який пізніше розігнали більшовики за меншовизм. Під час цивільної будівлі була міцно окупована владними структурами різних урядів: ревкомами, управліннями тощо. На подив, після остаточного затвердження радянської влади, установи тут не втрималися, і будівлі повернули первісну освітню функцію.
Чечелівський районний клуб спілки металістів ім. Червоного Профінтерна вважався одним із найбільших та обладнаних у місті, але пропрацював недовго. У 1928 році, після відкриття гігантського Палацу культури металістів (Палац культури імені Ілліча), «Червоний Профінтерн» було закрито. Його співробітники, обладнання та бібліотека, отримана у спадок від Народного Університету, переїхали до нового Палацу культури.
А стару будівлю нарешті міцно зайняла влада: Красночечелівська райрада, райвиконком та райком партії. З часом ці установи стали Червоногвардійськими, потім у власний будинок з’їхав райком. Райрада та райвиконком затрималися у цьому будинку на проспекті Сергія Нігояна, 33А до 2006 року.
