У кожному вищому навчальному закладі Дніпра є своя Дошка Пошани з портретами та іменами випускників, якими варто пишатися. Великі вчені, знакові політики, відомі письменники, великі господарники, які зробили вагомий внесок у добробут області та країни.
Поета Олексія Гавриловича Крилова (1913 р. – 1991 роки) знала свого часу практично кожна дитина з його байок, найвідомішою з яких є «Кіт Василь». Переїхавши разом із батьками з білоруського міста Могильова до Катеринослава, Олексій до війни закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, звідки був направлений на Сталінградський оборонний завод. Добровольцем вступив до винищувального батальйону, отримав низку нагород за оборону Сталінграда, а після війни повернувся до Дніпропетровська, ставши першим директором видавництва «Промінь».
Цей же інститут, хіміко-технологічний факультет, у 1963 році закінчив не менш відомий фантаст, драматург та есеїст Віктор Васильович Савченко (народився 22 березня 1938 року), продовживши навчання в аспірантурі цього вишу. У 1994-2002 роках він очолював Дніпропетровську організацію Спілки письменників України. Нагороджений преміями ім. Д. Яворницького та «Благовіст», медаллю Національної спілки письменників України «За досягнення в літературі» та орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. Автор 18 книг.
Ще одна випускниця цього вишу, яка здобула широку популярність — письменниця Олександра Петрівна Кравченко/Девіль (1951 – 2012), автор 17 романів, виданих у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові та Москві. Дніпропетровський металургійний інститут закінчила з червоним дипломом. Нагороджена Почесним дипломом Міжнародної ради з книг для дітей та юнацтва за книгу «Амазонки Дніпра».
Дав цей виш зелену вулицю та політику Олександру Валентиновичу Турчинову (народився 31 березня 1964 року у Дніпропетровську), який у 2014 році виконував обов’язки президента України і став Верховним головнокомандувачем Збройних Сил. У 1986 році він закінчив технологічний факультет і під час навчання так проявив себе, що його як командира будзагону преміювали поїздкою у складі делегації ЦК ЛКСМУ до Індії та Цейлону.
1982 року диплом металургійного інституту за спеціальністю «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів» отримав ще один політик всеукраїнського масштабу, який претендував на крісло президента, та банкір за сумісництвом – Сергій Леонідович Тігіпко (народився 13 лютого 1960 року в Молдавській РСР). А 1985-го зі стін цього вишу вийшов майбутній олігарх та на деякий час губернатор Дніпропетровщини Ігор Валерійович Коломойський (народився 13 лютого 1963 року).
Старшим поколінням добре знайомий письменник-детективник Віктор Олексійович Пронін (народився 20 жовтня 1938 р. у Дніпропетровську), автор понад 20 книг, за якими знято фільми «Ворошиловський стрілець», серіали «Жіноча логіка» та «Громадянин начальник». 1965 року він закінчив гірничий інститут, і після відпрацювання на «Запоріжсталі» повернувся до Дніпропетровська, де працював журналістом у газеті «Прапор юності», у видавництві «Січ», а 1972 року – у «Дніпрі вечірньому». У квітні 1972-го переїхав до Москви.
Ще один іменитий випускник цього вишу – письменник та сценарист Віктор Олександрович Веретенников (народився 22 серпня 1940 року). Після закінчення «гірки» працював бригадиром та майстром монтажників-висотників на сибірських будовах. А повернувшись до Дніпропетровська, 1990 р. створив акціонерну компанію «Комбінат Придніпровський». Опублікував понад десяток книг та кіносценаріїв, за якими знято фільми «Ключові позиції», «Втрачений рай», «Дикий табун», «Запороги», «Заграва».
Студентом «гірки» був і письменник Олександр Зіновійович Хургін (народився 28 жовтня 1952 р.), лауреат премії «Літературна скарбниця» СП України (1991) та імені Короленка, автор понад десятка книг, виданих у Москві. Нині живе у Німеччині, де продовжує публікуватися.
У 1977-1978 роках за партами цього вишу (гірський факультет) сиділа також Юлія Володимирівна Тимошенко (тоді — Григян), лідерка ВО «Батьківщина», кандидат економічних наук (народилася 27 листопада 1960 р.). Щоправда, за академічну заборгованість із вищої математики на другому курсі її відрахували. Натомість 1982 року вона з відзнакою закінчила економічний факультет ДДУ.
Мер Дніпропетровська протягом 15 років Іван Іванович Куліченко (народився 7 липня 1955 року) – випускник Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту 1977 року. Після армії потрапив на роботу в управління капітального будівництва Дніпропетровського облвиконкому, де розпочалася його кар’єра.
У 1975 році цей же виш закінчив Микола Антонович Швець (народився 6 вересня 1955 р.), який був мером Дніпропетровська з 1994 по 1999 роки, потім до 2003 року – головою облдержадміністрації, а згодом радником президента. Він нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ (1996) та ІІ ступеня (2000), преподобного Нестора Літописця (УПЦ). Є почесним громадянином Дніпропетровська (1999).
Того ж 1975 року залишив стіни цього вишу і майбутній прем’єр-міністр України (з 1997 по 1999 роки), радник президента (з 2010 по 2014 рр.), міністр транспорту (у 2001-2002 рр.) Валерій Павлович Пустовойтенко (народився 23 лютого 1947 р.). Він не лише захистив докторську та засвітився у політиці, а й був удостоєний звання кавалера міжнародного ордена Святого Станіслава.
Ну і, нарешті, звідси вийшла ціла плеяда архітекторів, чиї імена змушують згадувати численні зведені за їхніми проектами будинки (наприклад, Марк Шнеєрсон став автором кінотеатру «Батьківщина», вулиці Героїв Сталінграда, лікарняних комплексів).
Не відстав від інших вищих навчальних закладів і Дніпропетровський державний університет.
Після війни на його факультет філології перевівся з Харківського університету романіст Олесь Терентійович Гончар (1914-1994), лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка, Герой України. Ще на студентській лаві, проживаючи у сестри Олександри Бєліченко по вулиці Клубній, 25, він написав першу книгу з трилогії «Прапороносці» («Альпи») та кілька новел. У 2008 році Дніпропетровському національному університету було надано його ім’я.
А ось письменник Валер’ян Петрович Підмогильний (1901 – 1937) через брак коштів мало не завершив навчання на математичному факультеті Катеринославського університету. Проте довгі роки він викладав математику в школі ім. Івана Франка (у будівлі нинішнього музею «Літературне Наддніпрянщина») і вчительував у Павлограді, де мешкали батьки.
У стінах дніпропетровського університету навчався і майбутній президент України, кандидат технічних наук Леонід Данилович Кучма (народився 9 серпня 1938 року). Вже тоді, володіючи гітарою та талантом оповідача, він був душею багатьох компаній. Після закінчення 1960 року фізико-технічного факультету за спеціальністю «інженер-механік» працював у конструкторському бюро «Південне», у 28 років став технічним керівником випробувань на космодромі Байконур.
Ще один відомий політик, «права рука» губернатора Ігоря Коломойського, кандидат юридичних наук і нинішній мер нашого міста Борис Альбертович Філатов у 1993 році закінчив з відзнакою Дніпропетровський державний університет за двома спеціальностями одночасно: «історія та суспільствознавство» та «правознавство». Червоний диплом ДДУ видав 1982 року і вищезгаданій Юлії Володимирівні Тимошенко.
