Свого часу житлова (та і комерційна) забудова в нашому місті велась майже виключно приватними особами. Звісно, що справа ця була дуже коштовна, а тому дозволити собі це могли лише люди, які мали відповідний фінансовий капітал. Звісно, що головними діячами в цьому плані виявились тогочасні підприємці, зокрема — купці.
Історія ділянки майбутнього будинку Кауфмана почалася дещо раніше за появу на правому березі Дніпра міста Катеринослава. Планування слободи Половиця відома сьогодні лише загалом. Немає чіткої впевненості навіть у контурах, розмірах та розміщення її кварталів, оскільки плани Половиці суттєво відрізняються один від одного.
Безсумнівно лише те, що територія, де знаходиться сучасний будинок, розташовувалася у центральній частині слободи, поруч із її головною площею. Саме на території цього кварталу слободи було збудовано молитовний будинок, який у 1786 році був освячений до церкви в ім’я ікони Казанської Божої Матері.
Власне міська земельна ділянка утворилася тільки після того, як у березні 1790 року було затверджено проект Катеринослава, яким передбачалося перепланування слободи та створення на її місці регулярних кварталів. На 1793 рік біля кварталу зазначено шість великих земельних ділянок. Чотири з них були забудовані приватними будинками, один (на розі совр. вул. В’ячеслава Липинського та площі Успенського) займала вже закрита «тимчасова» Казанська церква, а ще один (на розі совр. вул. Магдебурзького права та Ш. Алейхема) залишався незабудованим. У цьому ж році було отримано дозвіл на перенесення старої Казанської церкви до слободи Сухачовки, і її розібрали.
У складних для міста обставинах 1790-х років велика порожня ділянка, що утворилася в самому його центрі виявилася абсолютно незатребуваною. Наприкінці 1797 року, після обстеження Катеринослава Міська Дума просила губернську владу: «Те саме місце, де знесена на велику площу церковна будівля складалася, також і тягнеться від оного до училищ (стояли на місці кутового цеху колишньої швейної фабрики), ніким за планом не забудоване… віддати Катеринославському громадянському суспільству для будівництва найпростішого будинку, і для такої будівлі, яка у міський дохід прибутку приносити зможе». Зважаючи на все, губернська влада місту відмовила і згодом продала пустир, розділивши його на чотири ділянки.
Хоча аж до останньої чверті ХІХ ст. район навколо Успенської площі вважався центром міста, забудова його була дуже строкатою і далеко не завжди відповідала його значенню. Так на ділянці №73/77 у 1-й поліцейській частині, розташованій на розі Вітальні вулиці та площі, знаходився одноповерховий житловий будинок (на розі) та дерев’яний торговий лабаз (за площею).
Лише у 1890-х роках, коли ділянка належала Катеринославському 2-й гільдії купцю С. Я. Рабінову, лабаз за площею було знесено і замість нього збудовано кам’яний двоповерховий прибутковий будинок з магазинами на першому поверсі та однією великою квартирою — на другому. На сьогодні вдалося навіть встановити, що оздоблення будівлі було виконано найбільшою у місті скульптурною майстернею «Н.А. Фомічев та С.Е. Редлер».
Незабаром після будівництва нового корпусу ділянка, яка вже отримала адресу Успенська площа, 2, переходить до Бахмутського купця Іллі Євсєєвича Кауфмана, великого постачальника будівельних матеріалів, що веде торгівлю по всій губернії. У будинку Кауфмана діяли власні контори та склади Кауфмана, магазини (моди Л.Ш. Гуревича, конфексіон Ашіль), перукарня Фінгарета, стоматологічний кабінет К.Г. Йоріш. Розташовувалися тут квартири. А в 1912 р. по Успенській площі, 2 розпочало роботу Опікунство Катеринославського відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом з першою в місті спеціалізованою амбулаторією при ньому.
Не відомо, що відбувалося з будинком у смутні часи громадянської війни, але вже в 1922 році за площею Дем’яна Бідного, 2 було вдруге відкрито туберкульозну амбулаторію. В 1925 році, коли амбулаторію перевели до Тубдиспансера на Крутогірній вулиці, її місце зайняла міська санітарно-бактеріологічна лабораторія, яка, судячи з усього, зайняла всі корпуси домоволодіння.
У Другу світову війну домоволодіння дуже постраждало. У 1950-х роках замість кутового одноповерхового корпусу було збудовано чотириповерховий житловий будинок. А двоповерховий корпус при відновленні втратив значну частину початкового оздоблення фасаду, був перетворений на конторську будівлю та отримав нову адресу: вул. Шолом Алейхема, 5.
У 2005-2006 роках будинок був надбудований і розширений, але при цьому оздоблення головного фасаду було відновлено в первісному вигляді. З тих пір він є справжньою окрасою міста і прикладом старовинної архітектури.
