Майже всі будинки старої частини Дніпра вздовж проспекту Яворницького бачили багато різних хазяїв та установ, що колись в них розміщувались. Особливо це стосується будинків, побудованих ще до 1917 року, коли нерухомість часто зводилась саме для здачі в оренду.
На рубежі 1880-1890-х років, на самому початку будівельного буму, мільйонер Міна Семенович Копилов придбав частину ділянки Трифонових, що розташовувалась на розі Проспекту та Яковлівського скверу. Селянин, за деякими відомостями, уродженець села Капулівки у нинішньому Нікопольському районі, Міна Семенович вирізнявся надзвичайною діловою хваткою. Він був досить багатий вже на початку 1880-х років, коли зміг стати одним із підрядників на будівництві залізниці.
У 1880-х роках він будував завод Брянського товариства у Катеринославі. Будівництво та обладнання підприємств, шахт, кар’єрів, постачання будматеріалів і надалі є основною його справою. Водночас у нього вистачає таланту інтенсивно інвестувати кошти та інші підприємства. У 1890-х роках М.С. Копилов створює копальню «Жовта ріка», газету «Придніпровський край», Нижньодніпровський силікатний завод, лісопильний завод, зимовий театр та багато іншого.
Тому не дивно, що куплену у Трифонових ділянку він одразу починає перебудовувати, поступово перетворюючи на один із значних прибуткових будинків міста. Першим по Проспекту, 98 було збудовано триповерховий корпус по червоній лінії Проспекту, верхні поверхи якого відразу ж орендуються Катерининською залізницею.
До 1910-1911 років тут розміщувався Державний контроль дороги, і з 1912 року – Служба зборів. Перший поверх традиційно для цієї частини Проспекту відведено під магазини. На початку ХХ століття тут працювала аптека І.Я. Големби (пізніше Шнє і Мандельштам), оптика та механічна майстерня Левітіна, магазин землеробських знарядь І.І.Гена, книгарня Алексєєва, музичний магазин Циммермана та ін. Тут же працювала і Катеринославська міська станція залізниці, а головним корпусом навколо першого двору , були збудовані чотири триповерхові житлові корпуси. Ще два корпуси стояли в глибині ділянки навколо другого двору.
Успадкований радянською владою (доля «мироїда» М.С. Копилова на сьогоднішній день невідома) будинок не тільки використовувався за первісним призначенням, але навіть отримав назву «Будинок трестів».
Вже в середині 1920-х років тут працює величезна кількість установ: кооператив «Степовик», Держторг, Громадянське товариство страхування, Окрвнуторг, Окрсобес, А.О. «Навантаження», А.О. «Укрповітряшлях», А.О. «Металооб’єднання», А.О. «Москвошвей», А.О. «Укрторгімпорт», «Сахаротрест», «ВАКОТ», «Солесиндикат», «Пайторг», відділи Г.О.Н.Ха та Міськкомунгоспу, ряд магазинів (у тому числі й аптека №5, колишня Шнєє та Мандельштам, єдиний магазин, вцілілий з дореволюційного періоду). У дворових корпусах розміщується цілих два клуби: товариства глухонімих та їм. 8-го Березня (харчовиків). Тут же знаходився гуртожиток міського Бюро пропаганди та комунальні квартири.
У 1941 році «Будинок трестів» по Проспекту, 74 (цю адресу домоволодіння отримало наприкінці 1930-х років) було конфісковано німецькою владою. Тут відкрилося кілька магазинів, кафе, продовжувала роботу аптека №5, працювали «Енергопостач України» та будівельна дирекція «Дніпро-Крим». У жовтні 1943 року, під час боїв за визволення міста, всі будівлі, що входять до «Будинку трестів», колишнього будинку М. Копилова, перетворилися на руїни.
Вже 1944 року домоволодіння було розділено, частково його передали на відновлення тресту «Південавтобуд», а частково ЗОШ №81 збільшення території шкільного двору. Руїни біля школи були досить швидко розібрані. А «Південавтобуд» спочатку ухвалив рішення про відновлення під житло всіх 7 блоків (під’їздів), переданих йому у власність.
Проект відновлення було виконано вже 1945 р. архітекторами М.Г. Клебановим та П.А. Завалиничем, і передбачалося, що у 1946 році будівництво вдасться повністю закінчити. Однак до 1949 року вдалося відбудувати лише корпус по Проспекту, що складається з блоків «А» та «Б». При відновленні він був надбудований до 4 поверхів і став набагато простіше, тому що еркери на головному фасаді та складні купольні завершення будівлі відновлювати не стали.
Відновлення блоків «В» і «Г» завершили лише у 1950-х роках без особливих змін зовнішнього вигляду. Блоки «Д», «Е» і «Ж» відновлювати не стали. У 1950-х роках їх було розібрано до підвалів, які зберегли, переобладнавши під бомбосховища. Після відновлення у будинках вже не розміщувалося жодної контори, були збережені лише магазини на першому поверсі лицьового корпусу. Усі інші приміщення стали житловими. У 1962 році домоволодіння отримало нову адресу: Проспект Яворницького, 68, який зберігає і до сьогодні.
