Дніпро доволі гамірне місто, тут багато різних виробництв, підприємств, то тут — то там височіє новий житловий комплекс, або прокладено нову дорогу. Але є в центрі міста невеличка оаза зелені, де ви навряд чи зустрінете міску метушню.
Тут повітря пахне травами та квітами, рослини якби могли говорити, розповідали б нам про далекі краї з яких їх сюди завезли. Все це – про ботанічний сад Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара – місце, куди варто обов’язково зазирнути, якщо матимете вільну годинку.
Вперше про ботсад у Дніпрі задумались так давно, що це все звучить як неправда. У кінці XVIII століття князь Потьомкін наказав посадити в своїх оранжереях «жасмини», «лаври» і навіть «пуртулаки» – всі ці назви звучать, як із казки. Але після його смерті слідкувати за рослинами припинили квіти зів’яли, залишивши тільки згадку. Потім, у XIX столітті, садівник Адам Гуммель створив певний міні-ботсад в Казенному саду – теперішньому парку Глоби. Він вирощував такі рослини, що люди ходили дивитися, як на диво. Та коли Гуммель помер, його сад також занепав.
На початку XX століття за справу взялися серйозніше. У 1903 році місцеві вчені, які зорганізувались в Катеринославське наукове товариство, захотіли зробити дендропарк прямо на Соборній площі, біля нового музею Поля. За їх задумкою, там мали гуляти та займатись школярі, вивчаючи природу, а містяни могли просто насолоджуватись квітучими клумбами і шумом дерев. Проектанти навіть намалювали план: фонтан, оранжерея, тисячі саджанців. Але міська влада відмовила їм через брак коштів на купівлю ділянки під новий ботсад, і все замерло не народившись.
Перед Першою світовою війною ініціативу про збереження флори проявив Іван Акінфієв – чоловік, який любив степ так, ніби той був живою істотою. Він благав зберегти місцеві рослини, бо заводи й фабрики вже почали витісняти трави й квіти з околиць міста. Але війна і революція прочно перекреслили ці плани.
І ось у 1920-х роках до Катеринослава приїхав Олександр Рейнгард – професор із Харкова (там доречі теж є свій ботанічний сад, подивіться), який спеціалізувався на рослинах та їх фізіології. Він вирішив, що ботанічний сад у місті обов’язково буде. У 1929 році міська влада дала землю – шмат території біля Міських дач, де тоді не було нічого, крім пилу й вітру. Рейнгард із студентами інституту взявся до роботи: копали, садили, тягнули водогін. Але тут втрутилася міська влада – частину землі забрали під будівництво інституту транспорту. Довелося починати все спочатку, на новому місці, ближче до Червоноповстанської балки.
У травні 1931 року сад нарешті відкрили. Дніпропетровська газета «Зоря» писала про це, як про свято, хоч сад був ще відносно маленьким. За кілька років там з’явилися дерева, яких у Дніпрі ніхто не бачив: японська вишня, кедр, корейський персик. Рейнгард вкладав у сад усе – час, знання, душу. Коли він помер у 1945-му, його, за заповітом, поховали тут же, серед його рослин. Біля оранжереї стоїть пам’ятник – гранітне дерево, у якого обрубані гілки. Воно символізує непохитну волю Рейнгарда до створення та підтримання роботи ботсаду.
Сад займає 27 гектарів – величезний шмат землі, де росте більше тисячі видів дерев, вісім сотень трав і ще тисяча тропічних рослин в оранжереї. Якщо будете йти центральною алеєю, то довкола буде справжній парад природи з різних куточків світу. Зверніть увагу на аралію високу, яку кличуть «бісовим деревом» через колючки. Її корені – це ліки для нервів, кажуть, сильніші за каву. А ось елеутерокок – кущик, схожий на женьшень, із плодами, які на Далекому Сході прозвали «диким перцем» за гіркоту.
Квіти тут – окрема пісня. Півники, або іриси, цвітуть так, що не відвести очей. Їхні листки, гострі, як мечі, колись релігійні люди вважали символом страждань Діви Марії. А деревовидні півонії – це взагалі дивина для наших теренів: величезні біло-рожеві квіти. Є тут і більш знайомі нам магнолії – чотири види, з квітами, ніби зробленими з воску.
Оранжерея – ніби портал у тропіки. Кактуси, товстянки, бромелії, а ще рослини, які росли мільйони років тому, коли по землі бігали динозаври. Стоїш серед них і думаєш: як усе це опинилося в Дніпрі?
Доречі, щоб ви знали, цей сад – не просто парк. Тут учені з’ясовують, як рослини виживають у нашому кліматі, де літо спекотне, а зима сувора. Студенти біофаку тут вчаться, школярі бігають та бавляться на екскурсіях, а звичайні люди приходять, щоб просто відпочити. Зокрема, тут можна побачити понад 50 різномантіних червонокнижних рослин, а також ще 59 видів, рідкісних для нашої області.
В майбутньому планують оновлювати сад, зокрема зробити нові клумби, сучасні оранжереї, більше тематичних екскурсій. Але й зараз тут є що подивитися. Наприклад, колекція лікарських трав – сто видів, від м’яти до шавлії. Або ґрунтопокривні рослини, які навесні застеляють землю килимами кольорів.
Якщо будете в Дніпрі, зайдіть сюди. Найкраще навесні чи влітку, коли все цвіте, але й восени тут красиво – листя горить золотом і червоним. Взимку можна сховатися в оранжереї, де завжди тепло. Це місце, де хочеться дихати повільніше, слухати тишу і думати про щось хороше. А якщо захочеться побачити щось цікаве поза межами Дніпра, то можете наприклад відвідати Самарський ліс.
