На Дніпрі взагалі багато островів, і околиці нашого міста зовсім не виключення. Неподалік від старого селища Старі Кодаки (отакий от каламбур вийшов) можна побачити острів під назвою Кодачок. Навколо нього ходить багато цікавих легенд і розповідей, тож спробуємо сьогодні розповісти про найбільш популярні серед них.
Сам по собі острів відносно невеличкий і має лише півтора кілометра завдовжки та двісті метрів завширшки. В різні часи він носив різні назви, серед яких можна зустріти такі: Кодацький, Казацький, Пороховий, а іноді й Козачківський. Спробуємо трохи зазирнути в минуле острова, а також поглянемо і на його сьгодення.
Кодачек згадується ще в 17 столітті відомим французьким інженером Гійомом де Бопланом, який приїхав сюди щоб будувати зокрема Кодацьку фортецю. Він описував острів як скелястий, безлісий, населений зміями, і назвав його Козацьким.
Легенди стверджують, що в давнину тут було язичницьке капище, де скифські вельможі зачинали дітей, вірячи, що під час літнього сонцестояння на острів сходить бог Сонця. Археологи знаходили тут сліди двох стоянок первісної людини, кам’яні знаряддя, кераміку, кістки тварин і навіть цілий сосуд кам’яного віку, про що писав Дмитро Яворницький у “Дніпровських порогах” 1928 року.
У козацьку добу острів став важливим пунктом неподалік Кодацької фортеці. Легенди пов’язують його з Іваном Сірком, славетним отаманом і характерником. На скелі, названій на його честь, він, за переказами, зустрічав світанки, а кам’яна “лежанка” слугувала для ритуалів козацьких характерників. Існує версія, що саме тут могли посвячувати нових гетьманів. Ходять чутки про скарб Сірка, захований на острові та охороняний заговореним змієм, чиї нащадки, за місцевою легендою, досі стережуть золото. Хоча це звісно лише міф, змій на острові справді багато, і бродити босоніж там не радять.
Одне з імен острова – Козачківський – пов’язане з млином, який у 19 столітті належав якомусь Козачківському, хоча його постать залишається загадкою. Інша назва – Пороховий – має кілька пояснень. За однією версією, козаки зберігали тут порох і боєприпаси, використовуючи острів як спостережний пункт для захисту від ворогів. Інша версія стосується початку 20 століття, коли перед Першою світовою війною царське військове відомство збудувало тут порохові склади та амбар із полукруглим дахом.
Яворницький скаржився, що ці споруди зруйнували культурний шар острова. Третя гіпотеза припускає, що під час будівництва ДніпроГЕС планували підривати пороги поблизу, але від цієї ідеї відмовилися. У радянські часи склади, ймовірно, також використовувалися для зберігання боєприпасів, що певною мірою пояснює закритість острова до 1990-х.
До будівництва ДніпроГЕС на Кодачек вела кам’яна дамба, по якій можна було дістатися пішки. У 1930-х роках її затопило, і нині до острова плавають лише на човнах чи каяках. Це додає йому аури таємничості. Археологічні знахідки – від козацької зброї до монет – приваблюють “чорних археологів”, хоча розкопки тут заборонені через ризик натрапити на старі боєприпаси.
У радянські часи Кодачек опинився в тіні секретності. До 1990-х острів був закритий для відвідувачів, і конкретни даних про його використання немає. За однією з версій, тут скидали радіоактивні відходи, що породило місцеві страшилки про “людину-амфібію” чи мутованих сомів у затопленому кар’єрі поблизу.
Однак більш правдоподібною є історія про партійну дачу, де відпочивала місцева номенклатура. Це не був бордель у класичному сенсі, але до сторожки привозили дівчат для розслаблення функціонерів Домбровський. На острові досі зберігся фундамент цього своєрідного будинку відпочинку, який, за переказами, слугував для розваг партийних “шишок”.
Таємничість острова в СРСР не була винятком. У Радянському Союзі партноменклатура мала привілеї, попри офіційну ідеологію суспільної рівності. Партійна еліта отримувала дачі в мальовничих місцях, де забезпечувалася безпека та конфіденційність. Кодачок, ізольований водою та розташований неподалік від промислового Дніпропетровська, ідеально підходив для таких цілей.
Сьогодні Кодачек – популярне місце для активного відпочинку. Сюди плавають на каяках, рибалять та проводять екскурсії. Острів позеленів, втративши свій первісний скелястий вигляд, описаний Бопланом, але натомість набув ауру загадковості. Шукачі пригод полюють за “місцями сили”, козацькими скарбами чи навіть архівами НКВС, хоча металодетектори знаходять лише гільзи та іржаві уламки. Історики та археологи наголошують, що острів потребує серйозних археологічних досліджень.
Парадоксально, але Кодачок не включений до регіонального ландшафтного парку “Дніпровські пороги”. “Якщо парк розвиватиметься, острів може стати його частиною,” – зазначав свого часу Руслан Стрелець, директор Департаменту екології ДніпроОДА. Поки ж Кодачек залишається відкритим для всіх, хто готовий пливти 200 метрів від берега, але з пересторогою: змії та можливі старі боєприпаси роблять його не найбезпечнішим місцем.
