Не всі знають, що відомий літератор Андріан Кащенко жив і працював саме у Дніпрі (за часів його життя місто звалось Катеринославом). Він багато в чому започаткував цілий жанр української літератури, який оспівува козацтво та українську національну ідентичність.
Народився майбутній письменник у 1858 році. Перші роки його життя пройшли на хуторі, тобто в сільській місцевості. У Катеринослав він потрапив вже коли прийшов час іти до школи. Андріана віддали до класичної гімназії. Батьки могли собі це дозволити, бо по місцевим міркам була доволі заможною.
Втім, гімназію Андріан так і не закінчив, провчившись там лише три роки. На прикладі старшого брата нак вступає до юнкерського училища, щоб зробити військову кар’єру. Але і тут все вийшло не так, як гадалося. Прослуживши декілька років в імператорській армії, Кащенко звільняється зі служби. Далі продовжує жити у Катеринославі (доречі, служив він теж у нашому місті).
У подальшому він влаштувався працювати контролером на залізниці. Завдяки цьому побував у різних куточках тодішньої імперії. Ці подорожі тільки укріпили його в любові до України, а також в тому, що рідні дніпровські кручі він не проміняє ні на що інше.
Літературна праця була для Кащенка не основною професією, а скоріше хобі. На той час розгорнулась діяльність «Просвіт», українських громадських організацій. Кащенко приймав у ній участь, приходив на зібрання. Першими читачами його творів були саме діячі «Просвіти».
А найперший свій твір він написав ще у 1883 році. Він мав назву «Жар-птиця, або з паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи». Підписаний твір був псевдонімом — А. Торішній.
У 1901 році в Катеринославі створюється Наукове товариство. Саме при ньому виходять перші творі Кащенка – «Сіркова могила», «На руїнах Січі» та інші. За допомогою цих творів Кащенко намагався показати спадкоємність минулого і сучасності, взаємозв’язок поколінь. Козацтво та часи його діяльності розглядались і зображались Кащенком як часи вітчизняного лицарства, як герої українського епосу.
Основний історичний діапазон його творів – XVII — XVIII століття. Він описував буденність тогочасного життя звичайних українців та поєднував її з описами подвигів та звитяг відомих діячів козацького часу (наприклад, Галагана чи гетьмана Сулими). Оповідання Кащенка, які розповідали про визвольні повстання та боротьбу народу за право на самостійність, якнайкраще сприяли розвитку національної ідентичності.
Письменницький доробок постійно зростав. Особливо плідними стали 1916-1917 рік, коли Кащенко мав власне видавництво, яке і друкувало його твори. За часи роботи на залізниці він непогано заробляв, оскільки займав відповідальні пости. Окрім видання власних творів, Кащенко займався розповсюдженням украхнськох літератури взагалі, купуючи книги і передаючи їх для читання різноманітним товариствам та книжковим клубам.
Його метою було створити власне часопис Війська Запорізького. Він жалівся на те, що не має чотирьох рук, аби писати ще більше – мабуть, відчував, що життя виділило йому не так вже і багато часу. Тому він потужно працював і на залізниці, і на літературному «фронті».
У 1916 році він створив два потужних твори. Перше називалось «Великий Луг Запорозький», а друге – «Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове». Перший твір залишив нам опис Великого Лугу такого, яким він був до будуванню каскаду дніпровських ГЕС і затоплення його територій. А другий і став тією історією козацтва, яку так хотів написати Кащенко.
Можливо, творчий доробок Кащенка був би ще більшим. Він і так солідний – після смерті письменника було підготовлено до випуску 6 томів його творів, але цього так і не сталося.
У 1917 році Андріан Кащенко вже погано себе почував, і відправився до Києва. Там він хотів отримати у нової влади в особі Грушевського та Вінниченка, яких дуже поважав, дозвіл вийти на пенсію. Але в Києві високе начальство попросило залишитись на роботі. Молода українська республіка потребувала досвідчених кадрів на залізниці.
Але стан здоров’я був надто поганим, а революція та громадянська війна не залишали шансів на нормальне лікування. З осені 1919 року письменник вже не міг підвестися з ліжка, і був паралізованим. Помер він у вересні 1921 року теж в Катеринославі.
Нажаль, творчість письменника була під забороною на більшій частині території України. У першій половині 1930-х років її заборонили у радянській частині України, у тій території що була під владою Польщі та інших країн заборони не було, вона з’явилася тільки по встановленні у тих країнах комуністичної диктатури.
Тому не дивлячись на чималу кількість творів, більшість з них незнайомі читачу. Читач має змогу ознайомитись лише з виданими свого часу ще Кащенком творами. Сподіваємось, що твори письменника все ж побачать світ широким накладом.
