Багато хто чув про одеського дюка де Рішельє. Той доволі багато зробив для приморського міста, і саме йому Одеса зобов’язана своїм швидким зростанням. Але і в історії Дніпра була така людина, завдяки якій наше місто значно змінилося за короткий час. Мова йде про катеринославського губернатора Андрія Фабра.
Андрій Фабр походив з сім’ї німецького переселенця Якова Фабра, що був одним з найближчих помічників Потьомкіна у розбудові Криму. Про Якова Фабра мало що відомо, даних про його освіту чи соціальний статус до переїзду в Росію немає. Ми знаємо лиш те, що у 1792 році батько майбутнього губернатора переїхав до Сімферополя, і у тому ж році помер.
Сам Андрій народився у 1789 році, і одразу був хрещений за православними традиціями. Освіту він отримав гарну, але лише домашню. Втім, тоді це аж ніяк не було дивиною. Вочевидь, у його матері були непогані зв’язки в тогочасному істеблішменті, оскільки першу посаду Фабр отримав у 15 років, в 1804 році. Він став службовцем Таврійської казенної експедиції.
А вже через 5 років Фабр отримує і першу керівну посаду, а саме – головного форштмайстера, себто лісничого, усієї Таврійської губернії. Пояснити стрімкий кар’єрний ріст можна не лише гарними особистісними якостями та зв’язками, а і професійними рисами – уважністю та педантизмом, які Андрій Якович проявляв вже з молодих років.
Посаду головного лісничого Фабр обіймав доволі довго, цілих 11 років. Наступним місцем роботи стала канцелярія Таврійського цивільного губернатора. Для роботи тут було потрібно мати вищу освіту. Але і це не стало серйозною препоною для Фабра – у 1819 він закінчив Харківський університет, здав спеціальні екзамени для посадовців. У 1823 році Фабра призначили радником губернського правління. А вже у 1825 році у віці 36 років Андрій Якович Фабр став Таврійським губернським прокурором.
Наступним місцем роботи стала канцелярія графа Воронцова. Той керував розбудовою Одеси. Хоча відомий він не тільки розбудовою Одеси, а і Криму теж. Всі ми пам’ятаємо палац в Алупці та масштабну висадку виноградників. Одеса пам’ятає Воронцова за пам’ятник тому самому дюку де Рішельє, палац на Приморському бульварі та Потьомкінські сходи.
Якихось значних особистих досягнень у Фабра за цей час не було. Вочевидь, він не ставив собі за мету особисте збагачення чи отримання якихось титулів чи привілеїв. За час роботи в Одесі Фабр у 1833 році отримав чин статського радника, у 1837 році — дійсного статського радника. З 1841 року був членом Ради Міністра внутрішніх справ.
У 1839 р. в Одесі було засноване Імператорське Одеське Товариство історії та старожитностей, що стало згодом знаменитим – головний орган історичних досліджень у краї до 1917 року. Фабр став одним із п’яти його членів-засновників. З ініціативи Андрія Яковича в Одесі відкрився Новоросійсько-Бессарабський дендро-мінералогічний кабінет, де було зібрано велику колекцію зразків рослинності та мінералів. Взагалі, Фабр став членом багатьох наукових товариств: статистичного відділу міністерства внутрішніх справ, «Російського географічного товариства», «вченого Естляндського товариства» в Дерпті (тепер м. Тарту, Естонія) та «Товариства сільського господарства півдня Росії». Фабру вистачало часу і сил як на службу, а й написання наукових праць, що стосувались історії краю та пам’ятників старовинних епох.
24 січня 1847 р. Андрій Якович Фабр був призначений катеринославським цивільним губернатором. На той час таке призначення важко вважати престижним. Катеринослав хоча і вважався губернським центром, за суттю мало чим відрізнявся від провінційного містечка. Цегляних та багатоповерховихбудинків тут було дуже мало. Втім, багатоповерхових – це гучно сказано. Тоді навіть будинок у 3 поверхи вважався великим.
Навіть центральна вулиця міста (Катерининський проспект) виглядав жахливо. Поперек його проходило кілька канав, а у дощову погоду дорога і зовсім ставала непроїзною. Нерідкими були випадки, коли застряглі карети доводилось витягати з багнюки. Через канави було перекинуто дерев’яні мостики, що аж ніяк не були надійною дорогою.
У перші три роки губернаторства річку уклали у колектор, влаштували водовідведення, впорядкували рельєф нагірної частини, насадили дворядний бульвар на Проспекті від нинішньої вулиці Дзержинського до оперного театру, влаштували шосе. Фабру вдалося міцно з’єднати нагірну і прибережну частини Катеринослава.
Одним з найважливіших завдань Фабр вважав збільшення площі зелених насаджень. На той час масштабними зеленими зонами Катеринослав похвалитись аж ніяк не міг. Дерева та кущі почали зростати, але Фабру прийшлося докласти чимало особистих зусиль для їх виживання. Справа у тому, що на зелені насадження постійно посягали свійські тварини мешканців Катеринослава, а також різноманітні бешкетники та хулігани. Також з кущів бузку часто робили букети, тому і за ними постійно наглядали. Слідкував за порядком губернатор і особисто, іноді власноруч затримуючи порушників громадського порядку.
Також Андрій Фабр заснував міський музей. Він не був надто наповнений експонатами, основну кількість яких становили предмети, знайдені у місцевих курганах. Своєрідною «родзинкою» музею була єгипетська мумія, яка невідомими шляхами потрапила в наше місто. Втім, після від’їзду Фабра музей проіснував недовго, але деякі експонати збереглися до часів створення Дмитром Яворницьким нового музею.
Ще однією з важливих задач стало керування регіоном під час Кримської війни. На території тодішньої Катеринославщини було розгорнуто мережу лікарень, де допомагали пораненим військовим. Зокрема, робили це і у земській лікарні, яку ми сьогодні знаємо як лікарню імені Мечникова.
У 1857 р. Фабр вийшов у відставку в чині таємного радника і переїхав до Сімферополя, де продовжив свої заняття громадською та науковою діяльністю. Нового титулу він так і не отримав, хоча у ті роки це було звичною практикою. Нагородили лише орденом Білого Орла, і на цьому все.
Після звільнення Фабр повернувся до Криму, де і пройшли його перші дитячі роки. Був членом від уряду Таврійської губернської присутності у селянській справі. Фабр брав активну участь у проведенні селянської реформи і звільненні від кріпацтва.
Ще 1845 р. Фабр склав заповіт, у якому весь свій маєток, будинок, землю (понад 8 тисяч десятин), капітал близько 200 тисяч рублів і рухоме майно заповідав на влаштування сирітського притулку у Сімферополі. У ньому мали проживати 20 осіб сиріт-хлопчиків, що народилися в Таврійській губернії, до досягнення ними повноліття. 24 січня 1863 р. Андрій Якович Фабр помер у Сімферополі. А 30 листопада 1864 р. у повній відповідності до заповіту покійного в Сімферополі відкрився притулок для хлопчиків, який отримав ім’я А.Я. Фабра. Він проіснував до Громадянської війни, коли був пограбований, загинув тоді і особистий архів Фабра, який тут зберігався.
Довгий час у самому Дніпрі не було жодних згадок про Андрія Фабра. І лише у 2015 році, коли в рамках декомунізації перейменовували ряд вулиць, на честь Фабра перейменували вулицю Сєрова. Шкода, що цього довелося чекати так довго – адже саме завдяки Фабру Катеринослав почав перетворюватись з пильного та брудного містечка у велике та охайне місто.
