Старовинні будівлі не тільки є свідоцтвом минулих подій, зображенням археологічних вподобань минулого тощо. Окрім того, вони і самі по собі є історією, зберігаючі цікаві моменти з життя їх колишнії хазяїв чи тимчасових мешканців.
Домоволодіння №61 у 1-му кварталі 3-ї поліцейської частини Катеринослава виникло наприкінці 1820 – на початку 1830-х рр. н. Перші півстоліття існування домоволодіння не залишили жодних слідів в історії міста. Це швидше спричинено відсутністю інформації, а не відсутністю історії у будинку, але вже як є.
Недостатність інформації відчувається навіть наприкінці ХІХ століття. За даними, в 1880 – початку 1890-х гг. будинок належав доктору медицини Григорію Григоровичу Поюровському, а за іншими – колезькому раднику Григорію Григоровичу Герценвіцу. Можливо, що йдеться лише про продаж домоволодіння. Наприкінці 1890-х років. Герценвіц вже є його повноправним власником і саме за нього на ділянці будується двоповерховий прибутковий будинок.
Новий будинок явно не входив до найбільших будинків міста, зате був одним з найкомфортніших з відповідною високою квартплатою. Другий поверх будівлі займала лише одна квартира в десять кімнат з двома передніми, двома ванними, туалетом та кімнатою прислуги з кухнею в підвальному поверсі, яка у 1903 р. коштувала 1800 руб. на рік (до 1910 р. вартість піднялася до 2200 руб.). Перший поверх займали дві квартири.
Одна — у сім кімнат з передньою, ванною, туалетом і кухнею з кімнатою прислуги в підвалі за 1 100 руб. (Пізніше — 1 500 руб.), А друга — в три кімнати, але з тим же набором підсобних приміщень за 500 руб. (700 руб.). До послуг мешканців була кам’яна стайня, погреби та льодовик, розташовані в окремих корпусах у дворі та великий сад, що займав більшу частину ділянки.
У 1900 р. квартиру на другому поверсі винайняв поручик гвардії у відставці Михайло Володимирович Родзянко (1859-1924), обраний головою Катеринославської губернської земської управи. Хоча Родзянко були одними з найбільших поміщиків губернії, але власного будинку в Катеринославі ніколи не мали, а обрання на високу посаду вимагало не просто постійного перебування в місті, а й квартири відповідного рівня.
Виходячи з тогочасної практики проведення приватних нарад та комісій вдома у голови, можна сміливо стверджувати, що багато питань, які займався Михайло Володимирович, вирішувалися саме тут, на вулиці Волоській, 12 (з 1909 р. – вул. Гоголівської). Різноманітність проблем, якими займався Родзянко, вражає.
Його енергії ми завдячуємо відкриттям обласного музею ім. О.М. Поля, проведенням XIII археологічного з’їзду, введенням у губернії загальної початкової освіти, створенням системи ремісничих та сільськогосподарських училищ, заснуванням відділення Ліги боротьби з туберкульозом і першого тубдиспансеру, та багатьом іншим.
У 1909 р., після обрання депутатом Державної Думи, Родзянко переїжджає до Петербурга. З 1911 по 1917 р. він обіймав посаду голови Держдуми, відіграв значну роль у Лютневій революції і став найзначнішим і найвідомішим політиком Російської імперії серед уродженців Катеринославської губернії. За всіх своїх постів та звань він постійно обстоював у столиці інтереси регіону. Будівництво нових залізниць, шлюзування порогів Дніпра, створення Гірського інституту та багато іншого багато в чому вдалося зробити лише завдяки його активній підтримці.
Завдяки такому значному квартиранту будинок, на якийсь час, став одним із центрів життя міста та губернії, але це аж ніяк не відмінило звичайної течії часу. 24 липня 1903 р. помер статський радник Г.Г. Герценвіц, і власницею будинку стала його єдина дочка Марія, яка ще 1900 року вийшла заміж за присяжного повіреного Василя Васильовича Долгова. 1910 р. у віці 43 років померла і Марія Григорівна. За заповітом єдиним власником всього майна залишився чоловік – В.В. Долгов.
Василь Васильович, крім того, що був добрим адвокатом, ще й досить серйозно займався громадською діяльністю. Хоча, можливо, ця сфера його життя була ініційована М.В. Родзянко. Так, В.В. Долгов, аж до революції, значиться секретарем створеного Родзянком Катеринославського відділення Ліги боротьби з туберкульозом.
Можна навіть сказати, що після від’їзду Родзянко загальна складова життя будинку змістилася у квартиру домовласників першому поверсі, оскільки таких високопоставлених мешканців після нього в будинку не було.
З революції і громадянської війни будинок вийшов націоналізованим і з статусом, що дуже підвищився. На початку 1920-х років. тут розміщувався штаб 30-ї Іркутської ім. ВЦВК дивізії, одного з найвідоміших підрозділів часів громадянської війни, історія якого сьогодні майже повністю забута. А з 1925 року тут знаходилася канцелярія та квартира начальника Катеринославського гарнізону. Тільки з кінця 1920-х років. будинок знову було зроблено повністю житловим. Розміщені в ньому комуналки розселили лише у 1970-х роках.
