Вулиці Степана Бандери близько 150 років. Її характер визначило місце розташування — між ринком «Озерка», торговим «раєм» та парком імені Глоби — центром гулянь городян. А в середині XIX століття тут проходив кордон Катеринослава.
Наприкінці XVIII століття тут були непрохідні лісові чагарники та болота, куди не дісталася забудова слободи Половиці. Першим мешканцем був відставний осавул Лазар Глоба, який заснував два сади на місці сучасних парків Т. Шевченка та свого імені. Вулиця Бандери проходить західним кордоном другого маєтку Глоби.
Близько 1793 року Глоба помер, а територію передали казенній сукняній фабриці. Першим будинком на вулиці став будинок директора фабрики, збудований у 1795 р. Одноповерхова дерев’яна будівля в стилі «строгого класицизму», без особливих архітектурних вишукувань. У першій половині ХІХ століття тут пройшов західний кордон Казенного саду (нині парк Глоби).
У 1873 р. ділянку будинку директора фабрики зайняв пивоварний завод Боте — одне з найбільших підприємств Катеринослава. Поки що збереглися його корпуси та димова труба. На фасаді будівлі, на розі проспекту Карла Маркса, красується самотня каріатида — жіноча напівфігура під карнизом на вікні другого поверху. Каріатиди були дуже модним елементом прикраси будівлі у Катеринославі. Куди поділася інша каріатида — питання з розряду курйозів.
За радянських часів в одній із будівель заводу Боте розміщувався готель під назвою «Будинок колгоспника», що надавав мінімум сервісу. Зараз біля неї є ознака часу — рекламна «скульптурна група», що зображує комах, особливо виділяється колорадський жук. «Пам’ятник» рекламує товари для знищення цих комах.
У XIX столітті в Катеринославі було зведено різноманітні прибуткові будинки, які відображали економічну силу та смак місцевих підприємців та багатих жителів. Ці будівлі відзначалися витонченим архітектурним стилем, часто впливованим класичними європейськими та російськими традиціями.
Багато з цих будинків розташовувалися в історичному центрі міста, де було найбільше торговельної та адміністративної активності. Вони мали різну функціональність, від житлових приміщень для багатих мешканців до комерційних приміщень для різноманітних бізнесів.
Зокрема, у цей період було споруджено кілька великих торгових будинків, де місцеві та іноземні купці здійснювали оптову та роздрібну торгівлю різноманітними товарами. Ці будівлі слугували центрами комерційної активності та відображали багатство та розмаїття торговельного життя міста.
Прибуткові будинки XIX століття у Катеринославі не лише відображали економічний та культурний розвиток міста, а й стали важливою частиною його спадщини. Вони додають характеру та унікальності архітектурному обличчю міста і залишаються важливим елементом його історичного образу.
На вулиці Бандери (а тоді – Гімнастичній) теж був такий будинок. Однак він мав деякі особливості, адже здавався в ньому тільки другий поверх. На першому поверсі розташовувалась пекарня, що випікала різноманітні хлібобулочні вироби. Сама пекарня розташовувалась у правій частині будівлі та йшла в глибину двору. Другий поверх пекар здавав в оренду, а на третьому поверсі він жив сам. Дивне планування, але тоді такі були часи.
Вочевидь, особливим попитом вони користувались серед місцевих робітників та мешканців, яких на вулиці завжди було вдосталь. Споруджена у стилі того часу, ця пекарня відзначалася своєю архітектурною елегантністю та функціональністю. Розташована на першому поверсі прибуткового будинку, вона була добре доступною для мешканців міста, що робило її популярним місцем для закупівлі свіжого хліба та інших пекарських виробів.
Пекарі у ці роки були відомі своєю майстерністю та вмінням випікати високоякісний хліб та інші випічкові вироби. У цьому пекарні використовувались традиційні рецепти, передавані з покоління в покоління, що дозволяло отримувати продукцію відмінної якості.
Пекарня тоді, доречі, була не лише місцем для закупівлі хліба, а й важливим соціальним центром місцевого співтовариства. Тут мешканці могли зустрічатися, обмінюватися новинами та спілкуватися, а також дізнаватися про останні події та події у місті.
Під час Другої світової війни до пекарні потрапила бомба та її повністю зруйнувала. А до бокової стіни основного корпусу, вже при звільненні міста, потрапив снаряд. Пролом заклали, але слід залишився. Це місце можна дізнатися по світлішій цеглині на будівлі.
