Свого часу прибутковим та престижним був трохи інший бізнес, ніж зараз. Зокрема, володарі друкарського бізнесу і сьогодні отримують непогані кошти, а тоді прибутки були набагато більшими. Ці статки дозволяли, зокрема, активно займатись будівництвом. Один з таких випадків сьогодні і розглянемо.
Взагалі, книжкових магазинів у Катеринославі було не дуже багато. Перші з’явились у місті лише в середині XIX століття.
Хто ж був засновником першої книгарні? Це Василь (Вільгельм) Петрович Ульман. Він був сином ризького купця (зважаючи на все, з остзейських німців-лютеран), але в Катеринославі вважався чиновником «наказу суспільного піклування», працівником соціальної сфери. Ось цей Василь Ульман, будучи культурною людиною, вирішив посіяти «зерна освіти» у вигляді книжкової культури. Біографія Ульмана не вивчена глибоко. Відомо, що у 1849 року закінчив у Петербурзі комерційне училище. А потім переїхав до Катеринослава і почав трудову діяльність контролером у місцевому «наказі громадського піклування».
Вільгельм-Василь Ульман придбав пошану катеринославців, ставши в невеликому місті вельми відомою особистістю. Його брат Роберт (Рейнгольд) Петрович, завів у місті велику різну торгівлю. Довгий час брати спільно займалися бізнесом. Згодом книгарня Ульмана таки зосередилася на нотах та музичній літературі. А 1859 року в місті відкрилася (з чергової спроби) громадська бібліотека. Василь Ульман став її бібліотекарем. Книжок було небагато, відома цифра у 550 книг. У деяких джерелах магазин Ульмана називають як «магазин при бібліотеці», хоча, очевидно, він був заснований раніше.
Магазин Шафермана з’явився трохи пізніше, вже у 1870-х роках. Спочатку це була просто «книжкова будка», що згодом трансформувалася у повноцінний магазин. Як бачимо, поступово магазин змінив профіль на користь наукових та навчальних видань, вочевидь орієнтуючись на студентів і гімназистів.
Дохід був солідним, адже клієнтів вистачало. До того ж, конкурентів у місті було не так вже і багато. Навіть у 1910-х у місті загалом нараховували не більше трьох десятків різноманітних книжкових лавок та магазинів.
Точного авторства проекту будинку немає. Скоріш за все, це був один з затребуваних у ті часи архітекторів, які проектували подібні будівлі буквально одну за одною для різноманітних замовників. Орієнтовний період побудови – 1890-і роки.
Шаферман, окрім здачі квартир, розмістив тут оптовий склад своєї продукції. Також тут був і один з його магазинів. Таким чином, винаймачі житла могли мати деякі привілеї у отриманні літератури, адже їм не доводилось її шукати.
Втім, оренда приміщень та квартир теж приносила непоганий дохід. Одним з постійних винаймачів був присяжний повірений Іван Васильович Способний. Окрім масштабної юридичної практики він прославився своєю суспільною діяльністю. У 1906 році він був головою комітету з виборів до Державної думи і став депутатом 1-ї Держдуми від катеринославської губернії та партії октябристів. У 1909 році його було обрано голосним (депутатом) міської думи. А з 1909 до 1917 року Іван Васильович був міським головою Катеринослава. Поїхав з міста він під час революції, назад не повертався і його подальша доля, нажаль, невідома.
У ті часи посадові особи, на кшталт мерів чи губернаторів не часто знаходились у відповідних установах. Працювали вони завзичай вдома, і усі можливі візітери приходили саме на домашні адреси службовців, а не до їх кабінетів.
Для цього треба було мати або свый будинок, або хоча б квартиру. Це підкреслювало статус, дозволяло підтримувати прийняті тоді звички та практики. Адже якщо б хтось почав порушувати загальноприйняті неписані правила, то, скоріш за все, був би не сприйнятий суспільством та колегами. Подібна система була актуальною майже до самою революції, і при всій її архаїчності та незручності, вона не була змінена.
Якийсь час тому будинок це займав дитячий центр — стіни і стеля були зашиті гіпсокартоном. Зараз у колишньому прибутковому будинку знаходиться ресторан 19/20. Після демонтажу власники ресторану виявили стельову балку з ліпним декором та катеринославську цеглу на стінах. Історичне оздоблення вирішили зберегти. І взагалі власники цього закладу підійшли до будівлі з усією серйозністю збереження його історії.
Як розповідають відвідувачам, деталі інтер’єру та меблі спеціально шукали по різних магазинах та навіть блошиних ринках. Це дало змогу зберегти унікальну атмосферу минулого століття. Тут відчуваєш себе у минулому, і це справді незвично.
