Цей факт зазвичай дуже дивує тих, хто не знайомий з історією міста та промисловістю Дніпра. Однак якщо взяти все це до уваги, то рішення, прийняте ще у 1950-і роки, стане більш зрозумілим. Це було обумовлене декількома факторами, про які ми нижче і розкажемо.
Перш за все, окреслимо те, що є профілем чорної металургії. Підприємства чорної металургії займаються випуском різноманітних видів сталі та прокату, феросплавів, вогнетривів, коксіхімічної продукції та метвиробів.
Основними напрямами роботи українських підприємств чорної металургії на той час були виробництво сталі, чавуну та прокату. Основні підприємства на той час розміщувались здебільшого в Дніпропетровську, Запоріжжі, Маріуполі, Кам’янському, Кривому Розі та ще декількох містах Донецької області.
Була велика проблема з кадрами. Внаслідок втрат на фронті далеко не всі чоловіки змогли повернутись до роботи. Відчувалась нестача як кваліфікованих кадрів, так і рядового персоналу. Це призводило до того, що на багатьох підприємствах працювало багато жінок або некваліфікованих робітників.
Державна економічна політика протягом 1950–1960-х рр. була орієнтована на першочерговий розвиток промисловості групи «А», до якоївідносились галузі, що займалися виробництвом засобів виробництва. Серед них одне з провідних місць належало чорній металургії. Саме на розвиток
цієї галузі було спрямовано значну кількість державних актів.
На початку 1954 року в Міністерстві чорної металургії СРСР сталися чергові зміни. Це було в деякій мірі відлуння загальносоюзних тенденцій. У підпорядкування республіки перейшло багато підприємств вугільної, нафтової, металургійної, лісової і харчової, м’ясної і молочної, легкої і текстильної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, а також зв’язку та автомобільного транспорту. За 1953–1956 рр. близько 10 тис. підприємств і установ були
передані у підпорядкування Української РСР, що збільшило частку республіканської промисловості з 36 до 78%.
Не стало виключенням і міністерство чорної металургії. Воно було утворене у 1954 році. З 1954 р. по 1957 р. підприємства чорної металургії України перебували у складі окремого Міністерства чорної металургії УРСР.
Втім, вже у 1957 році Хрущов знов вирішив змінити систему управління державною економікою. Було утворено систему раднаргоспів, що здійснювали територіальне планування й управління промисловістю в межах відповідних економічних адміністративних районів. На території України було створено 11 раднаргоспів. Зокрема, був утворений і Дніпропетровський раднаргосп. У 1963 були об’єднані між собою Дніпропетровський, Запорізький та Кіровоградський раднаргоспи і утворено спільний – Придніпровський.
У межах раднаргоспів підприємства об’єднували в комбінати за галузевим принципом, що
підпорядковувалися відповідним галузевим управлінням. Але після чергової зміни влади і усунення Хрущова вирішено було повернутись до галузевої системи. Тому у 1965 році знов створюється Міністерство чорної металургії УРСР, яке і розміщують у Дніпрі.
Перш за все, треба враховувати, що сам по собі Дніпро був великим центром чорної металургії. Зокрема, на території міста працював знаменитий завод імені Петровського, а також ряд інших підприємств, що підпорядковувались республіканському Мінчермету.
По-друге, за роки існування Придніпровського раднаргоспу було накопичено великий досвід керування абсолютною більшістю відповідних підприємств великої потужності, що знаходились на території республіки.
По-третє, в Дніпрі вже створювалась велика будівля, яку першопочатково планували віддати якраз раднаргоспу. Вона якнайкраще підходила для розміщення міністерства та його апарату. Вирішено було, що керування великими промисловими підприємствами краще виконувати у безпосередній близькості від них.
Із будівництвом самого корпусу для міністерства виник казус. Проектували його ще у стилі сталінського ампіру. Цьому стилю, як відомо, були властиві численні архітектурні та декоративні елементи, що мали прикрашати будівлю та підкреслювати її помпезність.
Були вони і в цьому випадку. Зокрема, на самому верху будинку повинен був бути розміщений величезний шпіль, виконаний з міді. Його навіть встигли виготовити. Але тут сталась «зміна партійного курсу». Хрущов був послідовним противником «ампіру» та «надмірностей» в архітектурі.
Напередодні відкриття будівлі він завітав у Дніпро. Щоб отримати дозвіл від голови держави, до нього щвернулися із проектом будівлі з проханням затвердити варіант зі шпилем. Але Хрущов буквально вибухнув:
А ви знаєте скільки треба праці шахтарів та металургів, щоб доути стільки міді і створити такий шпиль? А я працював шахтарем, я знаю!
Так і залишилась будівля без шпилю. Також не добудували дві додаткові секції по боковинках будівлі. Але і без них вийшло непогано, пропорції були вивірені вірно і зовнішній вигляд не постраждав.
Міністерство розміщувалося тут всі наступні роки. Воно не дожило до розпаду СРСР і було розформоване ще у 1987 році. За часів незалежності у будинку розміщувались різноманітні офіси та представництва компаній, ця практика існує і зараз. Якщо піднятись нагору, на 3 поверх чи вище, то можна потрапити у своєрідну капсулу часу. Тут мало що змінилось з радянських часів. Хіба що не ходять більше по цих коридорах численні клерки та посадовці…
