І сьогодні у розмові між двома дніпрянами ви можете почути про Лагерку. Якщо почнете шукати такий район у Дніпрі, то на жодній мапі ви його не знайдете. Але при цьому неофіційна назва зустрічається набагато частіше. Давайте разом згадаємо, звідки вона з’явилася.
Люди. які не знайомі з історією міста, можуть подумати що тут колись була тюрма чи якийсь табір часів царської «охранки», або вже згодом, зловісного комуністичного НКВС. Але тюрми тут насправді ніколи не було. Логіка назви району походить зовсім з іншого.
Справа в тому, що у Дніпрі завжди були розквартировані певні військові частини. На той час місце розташування військового підрозділу називалось «табором», або в оригіналі «лагерь». Це могли бути як тимчасові табори, так і довгострокові, розраховані на кількамісячне розташування великих підрозділів.
Найчастіше тут розміщувалась 34 піхотна дивізія російської армії, а згодом – ще і 34-а піша артилерійська бригада. Вона ставала ставала біваком спочатку на території нинішнього району проспекту Гагаріна вище вулиці Феодосії, а останні роки свого існування вона розташовувалася табором на південний захід від Феодосійських казарм. Весь простір табору було окопано канавою і на ньому здійснено посадку молодих дерев, тільки їх посадили дуже близько, кроків на 5-6 один від одного. Зараз все, що нагадує про велике військове містечко – назви вулиць та військова комендатура на розі вулиць Погребняка та Феодосійській.
Ці частини вперше з’явились тут вперше ще на початку XIX століття, по завершенню тодішньої російсько-турецької війни. Згодом військові приймали участь у всіх війнах, які вела Росія протягом наступного часу. Зокрема, Феодосійський полк приймав участь у війнах з Наполеоном, російсько-турецькій війні, а згодом – у Кримській війні. Звісно, підрозділи приймали участь і у Першій світовій війні.
Окрім казарм, у цьому районі були ще і персональні дачі мешканців Катеринослава. Дача у ті часи мала небагато спільного із тим, що розуміють під цим словом зараз. Тоді це було скоріше місце для відпочинку за містом.
На дачі влітку переїжджала більшість містян. Тоді тут мало що вирощували, бо були великі проблеми із водою. Її отримували лише з декількох колодязів. Тому дачі слугували лише для відпочинку та проживання, і ні для чого більше. Будинки були здебільшого невеликі, обнесені дерев’яним парканом. Саме тому вулиця Гусенко доволі довго носила назву Дачної.
Давно вже район «Нагорки» (у просторіччі) є майже центром міста, але назви вулиць нагадують про ті далекі часи, коли на тодішній східній околиці була густа мережа військових закладів. Спочатку з’явився Севастопольський цвинтар.
Коли з 1880-х років почала забудовуватись ця частина гори, нові вулиці отримали назви Севастопольська, Сімферопольська, Казарменна (потім вул. Фурманова, зараз – вулиця Героїв Крут). Останні дві – за розташованими тут же казармами Сімферопольського полку. Було навіть дві Бригадні вулиці – довжиною всього в один квартал кожна. Наразі залишилася лише одна – між вулицями Чернишевського та Академіка Чекмарьова (половину її займає середня школа № 10). Другу Бригадну потім називали Бригадний проїзд, донедавна він налічував кілька будинків, а тепер, здається, ці будинки числяться вже за вулицею Героїв Крут.
Цікаво, що військовий колорит тут органічно поєднувався з південним відтінком. Сімферопольська, Севастопольська – за назвою полків. Вулиця Феодосії – теж за назвою полку. Трохи згодом початкова основа назви стала забуватися. Як не називали цю вулицю за минулі півстоліття. «Федосіївська», «Феодосіївська» – у багатьох довідниках та картах, на більшості покажчиків будинків. І тільки зараз первинний топонім «Феодосійська» знову входить у вжиток. А вказівники на різних будинках цієї вулиці, як і раніше, з різними варіантами назви…
Була у цьому районі і вулиця Полігонна. Слово полігон зараз асоціюється з технотронною цивілізацією, з випробуваннями нових видів зброї – ядерної, атомної. Тут же на початку ХХ століття всього лише проводили навчання солдати місцевого гарнізону. Але назва вулиці прижилася. 1980 року вулицю перейменували на честь померлого партійного діяча П.С. Погребняка. У цей час тут забудовувався досить великий мікрорайон – п’ять дев’ятиповерхових будинків (Погребняка 18 – 18Г), готель «Гвардійський» і лікарня УВС. Нова назва швидко увійшла у вжиток. Але часто городяни, особливо з інших районів, часто запитували, як пройти на вулицю Полігонну? Зараз, доречі, стара назва повернута, і тепер іноді питають, де вулиця Погребняка.
Одним зі знакових місць району був і є ринок. Історія «Нагорки» (колись «Лагерного ринку») починається з ярмаркової торгівлі, яка «кипіла» на Соборній площі у другій половині XIX століття. Згодом ринок почав зростати і за радянських часів вважався одним із головних орієнтирів міста, оскільки перебував на перетині проспекту Гагаріна та вулиці Чернишевського. Також тоді він вважався «професорським», оскільки тут доволі часто робили покупки працівники дніпровських вузів. Також вважалося, що ціни тут вищі, ніж на інших ринках міста.
7-8 років тому «Нагорка» наробила багато галасу. Ринок хотіли закрити, проте дніпряни його відстояли. Але «Нагорний ринок» переїхав на кут Соборної площі та вулиці Дмитра Донцова, і у грудні 2014 року відновив роботу. Наразі ринок успішно функціонує. На прилавках зібрані товари, які ми звикли купувати в супермаркетах, так і ексклюзивні продукти з різних куточків світу. Нагірний ринок активно співпрацює з місцевими фермерами,продукція яких обов’язково проходить перевірку якості у держлабораторії та має відповідні документи.
Таким чином, Лагерний-Нагорний район продовжує зберігати свій колорит навіть сьогодні, хоча з військового там вже мало що залишилось.
