Свого часу у Дніпрі (тоді Катеринославі) можна було побачити готель з пафосною та претенціозною назвою Hotel de France. Чому вона проіснувала недовго, коли вперше її хотіли закрити і чому – зараз розкажемо.
Місце під майбутній готель знаходилось у власності різних людей впродовж всього XIX сторіччя, але на ньому нічого не будували. Ділянки просто переходили із рук до рук, і не більше того. Вочевидь, у власників ділянок не було фінансових можливостей для капітального будівництва.
Ситуація змінилась лише наприкінці 1880-х років. Тоді пустуючі ділянки придбав багатий купець Моісей Юдович Карпас. Не зважаючи на своє єврейське походження, він побудував успішний бізнес у тогочасній, доволі ксенофобській Російській імперії.
Карпас по тим часам був не просто багатою людиною, а дуже багатою. На його утриманні перебувала міська лікарня, а також більше двох десятків різноманітних єврейських організацій. Карпас був серед ініціаторів заснування університету в Катеринославі, а також Вищого гірничого училища та інших учбових закладів.
Купівля ділянки обійшлася Карпасу в суму більше 11 тисяч рублів. Через декілька років була куплена сусідня ділянка, вже за 49 тисяч рублів. Тільки після того можна було розпочати будівництво, що і було зроблено.
Процес будівництва був доволі масштабним. Лише з боку проспекту будували два корпуси у два етажа. У глибині ділянки будували ще два корпуси, але вже трьохетажні. У дворі був облаштований сад з фонтаном та клумбами з квітів. Готель отримав назву Hotel de France. Взагалі, у той час в Дніпрі було багато готелів, що отримували подібні «європейські» назви.
Будівлі прикрашалися доволі розкішно, використовувалася ліпнина, яка грала роль декору у будівлях по Проспекту. Саме ці два корпуси і були власне готелем, тут розміщувались 52 готельні номери. Інші будівлі призначалися для прислуги, різноманітних господарських потреб. Окремо слід відзначити, що в одній з будівель розміщувалась резиденція Моісея Карпаса, де проживав як він сам, так і його родина.
В готелі Карпаса вже були такі блага цивілізації, як електричне освітлення та водопостачання. Що цікаво, оплачувалось користування цими двома «ресурсами» окремо. Взагалі, ціна за номер коливалася від 1 до 8 рублів, в залежності від кількості кімнат.
Втім, був і суттєвий недолік. Кімнати були відносно невеликими, і за цим показником готель дуже швидко припинив вважатися престижним. З 1906 року готелем керував німецький підданий Еміль Нейс.
При самому готелі працював ресторан з двома окремими кабінетами. Ресторан теж обслуговував переважно клієнтів готелю. Стільці стояли доволі щільно, тому вести тут якісь приватні бесіди було доволі проблематично. Залу ресторану прикрашали екзотичні рослини та ажурні світильники.
Карпас помітив, що готель перестав приносити достатньо прибутку. По домовленості було заплановано організувати будівництво нових корпусів готелю.
Навіть склали проект, автором якого був відомий архітектор Олександр Красносєльский. Новий готель повинен був стати багатоетажним, а номери повинні були бути суттєво розширені. Все йшло до того, що проект буде втілений у життя, але плин часу вніс свої суттєві корективи.
Після початку Першої світової війни на готель проблеми посипались одна за одною. По-перше, по країні пройшла хвиля антинімецьких настроїв. Натовпи по всій тодішній імперії готові були знищити будь-яку німецьку власність, хоч і орендовану.
Згодом антинімецькі настрої отримали і державну підтримку. Уся власність підданих кайзерівської Німеччини підлягала конфіскації. Тому німець-орендатор був реальною проблемою, яку Карпас почав вирішувати якнайшвидше. Було оголошено, що старий договор розірвано.
Вже у 1915 з’явився новий орендатор, якого було обрано на торгах. Але тут з’явилась нова проблема. Майже усі 8 найбільших готелів військове начальство захотіло перетворити на госпіталі. У «Франції» задумали розмістити 220 ліжок для поранених. Взагалі, тоді Катеринослав був доволі серйозним центром лікування поранених, тому подібні перспективи були більш ніж реальними.
Але тут готельєрам допомогла міська влада. Дума почала активну роботу, намагаючись довести, що закривати всі готелі – нерозумно, і в цьому немає жоднох потреби. Яким чином все врешті-решт було врегульовано, точних відомих немає, але рішення про переобладннання відминили. Одним з доводів було те, що готель необхідний для розміщення офіцерського складу частин, розквартированих в місті на постійній чи тимчасовій основі
Наступна проблема сталася вже у 1917 році, коли помер сам Моісей Карпас. Наступники почали оформлювати на себе нову власність, але після Лютневої революції в країні поступово наростав хаос і безлад. У жовтні місяці всі процеси були закінчені, але краз почався більшовицький переворот.
Протягом усіх подій громадянської війни готель не працював, окрім того часу, коли Катеринослав перебував під контролем австро-угорської армії. Навіть прихід у місто військ білої армії не сприяв відкриттю закладу. Його приміщення білогвардійці використали для розміщенні піздрозділів контррозвідки, а в одному з підвальних приміщень знаходилась і невеличка тюрма для затриманих.
На диву, деякий час готель працював вже по завершенні буремних подій громадянської війни. Тоді готель перейменували у просто «Францію», без іноземних літер у назві. Утримувачем готелю значився дехто Шильт.
Втім, «музика грала недовго». Більшовики дозволяли працювати приватному бізнесу лише на умовах нової економічної політики, яку дуже швидко згорнули. Закрився і готель, як і ресторан при ньому. У будівлях почали розміщувати численні радянські контори та організації, а деякі номери та приміщення перетворились у сумнозвісні гуртожитки та комуналки.
Востаннє ці будівлі стали готелем при німецькій окупації. Що цікаво, готель знов називався «Франція», але займав лише другий етаж, бо на ремонт інших приміщень не вистачило коштів. Втім, коли війна знов повернулась на береги Дніпра, будівля повністю вигоріла і вже не була придатною для використання.
Наприкінці 1940-х років ділянку віддали під будівництво заводу «Комінтерн». Після розбору завалів почали зведення нової будівлі за проектом архітектора Петрова. Вона і сьогодні знаходиться тут за адресою пр. Яворницького, 67. А старі корпуси, які колись були складовою готелю, знаходяться на задньому дворі і з боку проспекту побачити їх неможливо.
