Будівля, про яку сьогодні піде мова, раніше була одним із найрозкішніших готелів Катеринослава (нинішнього Дніпра) і називалася «Франція». Її історія почалася наприкінці ХІХ століття, коли архітектурна естетика поєднувалася з функціональністю, а місто швидко розвивалося як промисловий і культурний центр.
Готель «Франція» (точніше, на початку він називався Hotel de France) розташовувався у самому серці Катеринослава (сучасного Дніпра), на розі центральних вулиць. Він був побудований наприкінці XIX століття й одразу став однією з найрозкішніших споруд міста. Власник готелю, німецькопідданий Моісей Карпас, мав амбіції створити не просто місце для ночівлі, а справжній символ європейського комфорту та елегантності.
Будівля поєднувала в собі риси модерну з елементами класичної архітектури, а її фасад був прикрашений декоративними деталями, що робили її неповторною. Головною прикрасою стали унікальні скульптурні елементи — фризи, химерні фігури та сатири, які й досі привертають увагу дослідників і поціновувачів архітектури.
Готель швидко став популярним серед заможних купців, політиків, артистів та інших видатних особистостей. Тут зупинялися гості з усього світу, які приїжджали до Катеринослава з різними цілями: хтось — для ведення бізнесу, хтось — для участі у культурних заходах, а хтось — просто щоб насолодитися атмосферою міста. Великий зал готелю часто ставав місцем проведення бальних вечірок, концертів та інших святкових заходів. Тут звучала музика, танцювали пари, і кожен вечір перетворювався на незабутнє видовище.
На початку ХХ століття готель був уособленням розкоші та гостинності. Його відвідувачами ставали не лише заможні містяни, а й численні мандрівники, які прибували до Катеринослава. Гостям пропонувалися просторі номери з високими стелями, зручні меблі, сучасні на той час зручності та навіть вишукане кафе. Готель «Франція» був місцем, де вирувало міське життя: тут проводилися зустрічі, бали та світські заходи. Назва готелю теж не дуже дивна: в ті роки це було модно, називати готелі на честь певних європейських міст або столиць. Так, наприклад, робили і в Одесі.
Однак із початком Першої світової війни доля будівлі різко змінилася. Спочатку готель відібрали у хазяїна, оскільки той був німецькопідданим, а майно таких людей в Російській імперії конфісковувалось по закону після початку війни зокрема і з Німеччиною.
А пізніше через необхідність у розміщенні поранених військових готель хотіли перетворити на госпіталь. Проте цього вдалося уникнути завдяки наполяганню міської влади, і будівля стала місцем проживання для офіцерів. Після війни та революції готель занепав, а з початком радянської епохи був націоналізований новою владою. Та спочатку і сама не знала, що робити зі своїм новим надбанням. Адже багатих гостей зіз розумілих причин більше очікувати в Дніпрі не доводилось.
Після завершення бурхливих подій громадянської війни, коли країна поступово почала приходити до тями, готель «Франція» ненадовго відновив свою роботу. У той час його назву спростили, прибравши іноземні літери, і він став називатися просто «Франція». Утримувачем готелю був чиновник на ім’я Шильт, який намагався повернути будівлі колишню славу та привабливість для гостей. Проте цей період виявився недовгим і насиченим подіями, які знову змінили долю цього місця.
Нова економічна політика, відома як НЕП, дозволяла приватним підприємцям вести бізнес, і готель «Франція» став одним із небагатьох закладів, які намагалися функціонувати в умовах нової реальності. Однак ця політика була швидко згорнута, і приватний бізнес знову опинився під загрозою. Готель, як і ресторан при ньому, був змушений закрити свої двері для гостей. Будівля, яка колись була символом розкоші та європейського стилю, поступово втрачала своє призначення. Її приміщення почали використовувати для розміщення численних радянських контор та організацій. Колишні номери, де колись зупинялися заможні купці та артисти, перетворилися на гуртожитки та комунальні квартири, де жили звичайні громадяни. Це був час, коли будівля втратила свою колишню велич і стала частиною радянської повсякденності.
Під час німецької окупації готель «Франція» ненадовго повернувся до життя. Його знову називали «Францією», але він займав лише другий поверх будівлі. Інші приміщення були непридатними для використання через брак коштів на ремонт. Цей період став останнім у історії готелю як місця для прийому гостей. Під час боїв за вигнання німецьких військ з міста у 1943 році, будівля зазнала руйнувань і повністю згоріла.
Наприкінці 1940-х років ділянку, де колись розташовувався готель «Франція», передали під будівництво заводу «Комінтерн». Завали були розібрані, і на цьому місці почалося зведення нової будівлі за проектом архітектора Петрова. Ця споруда, яка з’явилася на проспекті Яворницького, 67, стоїть там і донині.
Нажаль, від старого готелю наразі нічого не залишилось. Сьогодні на його місці знаходиться типовий житловий будинок сталінських часів. На місці розташування немає жодної таблички про те, що тут колись був один з найголовніших готелів міста.
Таким чином, готель «Франція» пройшов через численні випробування, які змінювали його призначення та вигляд. Від розкішного готелю, який приймав еліту міста, до радянських контор, а потім — до згорілої будівлі, яка втратила свою велич. Навіть після руйнувань його історія не закінчилася: на його місці з’явилася нова споруда, яка стала частиною іншої епохи. Але старі корпуси, що залишилися на задньому дворі, продовжують нагадувати про те, що колись тут був один із найвідоміших готелів Дніпра — місце, яке об’єднувало в собі історію, культуру та долі людей.
