Династія Гезе – це п’ять поколінь родини, чотири з яких були пов’язані з підприємницькою традицією борошномельного виробництва і входили до складу менонітської громади Катеринослава.
Представники цієї родини оселилися в Катеринославі лише у другому поколінні, коли Генріх Гезе II (1828–1883) одружився з дочкою відомого катеринославського мірошника Й. Тіссена, Марією, та з цієї причини влаштувався в губернській столиці. Проте родина Гезе, що мала численних родичів, які осіли в різних колоніях новоросійських губерній, надалі виявилася своєрідним центром тяжіння для інших представників клану, які не без допомоги Гезе облаштовувалися в Катеринославі.
Таким чином, діяльність і родинні зв’язки Гезе були важливим чинником формування менонітської громади губернського центру в цілому. За традицією, започаткованою засновником династії, старшого сина Гезе завжди називали Генріхом. Саме цей син мав успадкувати сімейний бізнес. Таким чином, міські меноніти, на відміну від традиції тих представників деномінації, які проживали в колоніях і слідували законам мінорату, дотримувалися правил майорату.
У цілому з 1807 по 1940‑ві роки у сім’ї Гезе налічувалося п’ять поколінь. З історією Російської імперії були пов’язані долі чотирьох із них, у Катеринославі проживали три генерації: Генріх I Йоганн Гезе (1787–1868) – вчитель; Генріх II Генріх Гезе (1828–1883); Генріх III Генріх Гезе (1883–1903); Генріх IV Генріх Гезе (1875–1947).
До покоління емігрантів, на чию долю випали нелегкі випробування громадянською війною та еміграцією, належали Пітер Генріх Гезе – син Генріха II (1878–1944), Якоб Генріх Гезе – відомий у Катеринославі юрист – і Генріх Гезе IV – підприємець.
У місті Катеринославі прізвище Гезе асоціювалася насамперед з борошномельним виробництвом і юриспруденцією. Тим не менш засновник династії, Генріх Гезе I (1787–1868), був далекий від даного виду практичної діяльності. У спогадах і працях менонітських істориків він характеризується як просвітник, неординарний і талановитий вчитель, що сприяв формуванню проекту та реалізації шкільної реформи, яка здійснювалася Йоганном Корнісом – лідером колоній у 1830–1840‑х рр. Спочатку він працював в Айнлаге, Кічкасській колонії.
В Катеринославі Генріх II (його син) оселився в 1863 р. До цього часу (у 1862 р.) менонітська громада міста налічувала 69 осіб, менше 0,8 % населення. Тим не менш меноніти були помітними у місті особистостями, і за півстоліття проживання в Катеринославі визначилися основні сфери їх діяльності – лісопильне та борошномельне виробництва.
Становище Генріха II було визначено і тим, що він одружився з Марією Тіссен – донькою відомого на той час власника борошномельного виробництва. Як випливає з цього факту, сім’ї Гезе I і Тіссенів, незважаючи на відстань між Айнлаге і Катеринославом, а також на складнощі комунікації середини ХIХ ст., зберігали дуже тісні стосунки.
Нерівний, слід це визнати, союз двох підприємців тривав близько 17 років. Гезе виконував обов’язки менеджера та юрисконсульта. У 1880 р. єдиний син Тіссена, Йоган Тіссен-молодший, закінчив середню школу і був готовий підтримати сімейний бізнес. Гезе виявився не при справах, отримав свою фінансову частку та не без допомоги свого колишнього партнера заснував нове підприємство – паровий млин, який було запущено в 1878–1880‑х роках.
Наступник династії продовжував займатись цією справою. Короткочасним партнером Генріха Гезе III був Йоганн Езау, одружений на племінниці Генріха – Маргарет. Оскільки Езау, який до цього часу працював конструктором на відомій фабриці «Лепп і Вальман» (виробництва в кол. Хортиця, Шенвізе, сел. Павлоград), побажав заснувати власне металургійне підприємство – завод «Катеринославський», не маючи для цього достатньо коштів, він залучив до партнерства Г. Гезе III. Незабаром після заснування, у 1896 р., підприємство було вигідно продане представникам бельгійської компанії за ціну, що вдвічі перевищувала початкову вартість проекту.
У період з 1909 по 1914 р. млин Гезе був перетворений на акціонерну компанію «Г. Гезе і Ко». Власники (брати Гезе) не лише керували своїми підприємствами, але й орендували млини Сандомірського та Госсена. Генріх Гезе IV збільшив виробничі можливості підприємства до 4500 пудів на день. Тим не менш у 1914 р. в журналі «Російський борошномел» з’явилося повідомлення про банкрутство акціонерного товариства.
Про серйозність ситуації свідчить той факт, що власника компанії, молодого Г. Гезе IV,
було заарештовано. Однак, точні причини цього наразі невідомі.
Гезе спробували себе й у видавничій справі. За деякими відомостями, П. Гезе протягом чотирьох років видавав газету «Південна зоря». Для цього у єврейських підприємців було придбано вже існуюче видання з ліцензією. Пітер обґрунтовував своє рішення необхідністю появи ще однієї ліберальної газети. Влітку 1914 р. «Південну зорю», як і інші німецькомовні видання, було заборонено.
Напередодні Першої світової війни менонітська громада Катеринослава налічувала близько 200 чол., серед яких, крім підприємців, значилися два лікарі, один архітектор, один годинниковий майстер і три юристи. Юридичною практикою займався Якоб Гезе, адвокат, присяжний повірений (1910–1915). Його обов’язок полягав у захисті інтересів підданих імперії в суді.
Виходячи з вимог про адвокатуру, «Установи судових установлень», Я. Гезе мав вищу освіту, без якої виконання обов’язків було заборонено. Рідний брат Якоба, Пітер Гезе, обіймав різні громадські посади. Він був членом Комісії з благоустрою Міської думи, а також кандидатом у члени Губернської по промисловому податку комісії (1915). Члени сім’ї Гезе також були голосними Катеринославської міської думи в різні роки.
Більшість менонітів‑підприємців прийняли рішення залишити Катеринослав лише після відходу Денікінської армії наприкінці 1919 р. Пітер Гезе втік до Таганрога. Він залишив Росію на судні, яким дістався до Константинополя. Наступним пунктом його подорожей були Німеччина й Канада.
Якоб Гезе до того часу помер (причини невідомі). У Катеринославі залишився Генріх Гезе. Упродовж довгого часу брати не мали можливості спілкуватись. Остання інформація про Генріха була отримана в 1940‑х роках. Він повідомляв, що хворіє, але зберігає віру, силу духа та товаришує, спілкується з Й. Фастом – далеким родичем, який також багато років тому не наважився зробити вибір на користь еміграції.
Династія Гезе була лише однією з підприємницьких менонітських династій Катеринослава. Здійснений у статті короткий огляд минулого родини доводить значущість менонітської громади для міста. Діяльність Гезе як представників нового типу підприємницької еліти – етноконфесії мала метакультурну спрямованість.
