Дітріх Тіссен залишив вагомий вклад в історії та архітектурі нашого міста. Як спадок, Дніпро отримав декілька чудових будівель, які і досі є прикрасою нашого міста. Нажаль, доля самого архітектора склалася гірше, ніж у більшості його будівель. Про долю одного з визначних архітекторів нашого міста – читайте далі.
Дітріх Тіссен походив з менонітського роду. Меноніти — переселенці з Європи, передусім з Нідерландів та Німеччини, тому дуже поширеною є думка, що всі меноніти є німцями, хоча це зовсім не так.
Його батьки були переселенцями зі Східної Пруссії. Батько, Корнеліус Отто Тіссен народився 12 січня 1806 року недалеко від Данцига в містечку Штольценберг (нині район Гданська). Він прожив досить довге життя та помер 13 жовтня 1894 року у віці 88 років.
Корнеліус Отто Тіссен прибув ще дитиною з батьками до Росії 1818 року. Мати Дітріха, Катаріна Тіссен, уроджена Ремпель також походила з родини колоністів. Вона була набагато молодшою за свого чоловіка, (22 березня 1825 — 6 квітня 1906), але незважаючи на це вони прожили довге спільне життя.
Вони мали 15 дітей, троє з яких померли в ранньому віці. Дітріх був другою молодшою дитиною із 15 дітей. Пристойний дохід дозволив навіть у такій великій сім’ї дітям здобути пристойну освіту. Дітріх, швидше за все, відвідував початкову школу на Хортиці до переходу до Центральної школи.
У 1886 році Дітріх служив підмайстром у механічній майстерні на Хортиці. Потім він вирушив до Німеччини, щоб навчатися у технічному університеті в Хільдбургхаузені. У 1894 році закінчив учбовий заклад вже в Дрездені за спеціальністю «архітектура».
Повернувшись до Росії, одержав сертифікацію від Технічного Комітету у справах будівництва Міністерства внутрішніх справ у 1897 році.
З 1904 року Тіссен працював архітектором Катерининської (нині Придніпровської) залізниці. Посада ця була далеко не остання у місцевій архітектурній ієрархії. Його профільні роботи, на жаль, залишились невідомими.
Архітектор залізниці займався також приватною практикою. Тіссен здобув популярність саме на терені будівництва приватних та прибуткових будинків.
У 1904 році Дітріх збудував свій власний будинок на розі вулиць Садової та Козачої. За будинком розташовувався великий міський садок, тому місце для будівництва будинку було обрано дуже вдало. Дім своїм неординарним рішенням у плануванні верхньої частини будівлі відрізнявся від інших довколишніх будівель.
Мабуть, великий вплив на проектування свого будинку, та й на всю архітектурну творчість, вплинуло те, що Дітріх Тіссен навчався саме у Німеччині. Курси лекцій з сучасної архітектури та враження молодого студента з Росії з архітектурного оздоблення німецьких міст, зокрема,
Дрездена, сформували його свій індивідуальний стиль у створенні архітектурних проектів у Катеринославі.
Майстерно володіючи прийомами різних варіантів стилю модерн, залишив помітний слід у архітектурі Дніпра. Вершиною творчості Дітріха Тиссена можна вважати будинок Корецького на вулиці Клубній (Воскресенська, 8) та будинок Міренбурга (Воскресенська, 20).
Будинок Корецького збудований у 1900-х роках і одразу став окрасою району. Чотириповерхова будівля з мансардним поверхом. Майже хмарочос на той час – було вирішено у стилі німецького ренесансу. Особливу увагу привертали чудернацькі вежоподібні завершення. Своїм виглядом будинок Корецького був практично невідмінний від будівель центральноєвропейських міст. Будинок Корецького разом із сусідніми будівлями Громадських зборів (Воскресенська, 10) та театру-клубу Громадських зборів (вул. Воскресенська, 6) склали у місті зразковий квартал архітектури початку XX століття. Усі три будівлі збереглися, хоча дому Корецького не пощастило – при післявоєнному руйнуванні все завершення було прибрано, спрощено фасади.
Аналогічна доля спіткала і будинок Міренбурга на розі вулиць Воскресенської та Мечнікова. Багатоповерхову будівлю «озбавили»мансард, вежі та надбудували зверху поверх. Нині навіть у перебудованому вигляді ці будівлі відіграють велику роль у забудові навколишніх кварталів.
Також до шедеврів Тіссена можна віднести і будинок фон Бокка (проспект Поля, 11). Тут архітектором була використана П-подібна, так звана «петербурзька» схема, яка, відрізняючись
раціональністю та зручністю, дуже рідко застосовувалася у Дніпрі.
За роки радянської влади колись престижна будівля перетворилася на величезну комуналку. Початі в 1970-ті роки роботи з реконструкції кварталу спочатку не торкнулися будинку. Його розміри та
заселеність примушували не поспішати з розселенням. Тільки в 1990-х будинок, який до цього часу залишився єдиним старим будинком у кварталі, було поставлено на реконструкцію. Вона тривала понад 10 років. Зараз тут розташований ТЦ «Міріада».
Дітрих і його брат Франц вклали все своє майно і навіть більше у якусь справу. Ця справа урвалась і їм треба було розплачуватися з кредиторами. Франц швиденько поїхав до Німеччини, Дітріхові довелося продати все, щоб розрахуватися і навіть свій новий будинок, де народились усі його діти. Завдяки хутору поблизу села Татарочка та приватній архітектурній практиці Дітріха, сім’я зуміла подолати кризу.
У 1910 році він став помічником міського архітектора Катеринослава. Під час революції 1917 р. сім’я була змушена переїхати до двох кімнат у будинку, що належить лютеранській церкві. У час голоду 1921—1922 років вони й жили на хуторі поряд із селом Татарочка біля станції Синельникове. До кінця 1922 року, сім’я повернулася до Катеринослава, де Дітріх знову почав працювати архітектором, а в 1925 році року повернувся на залізницю. Одночасно він викладав у Катеринославському залізничному технікумі, а також працював і в Запоріжжі. Там він спроектував будинок культури «Металіст», зараз відомий як ДК АвтоЗаЗ.
З 1927 по 1930 р. Тіссен обіймав різні адміністративні посади у Дніпропетровському технікумі. Крім того, Дітріх працював в архітектурному бюро. У 1932 році сім’я переїхала до Батумі, але швидко покинула місто, оскільки не змогла знайти житло.
Вони намагалися виїхати до Туреччини, але, нажаль, не змогли, незважаючи на наявність відповідних документів. У 1934 році сім’я дісталася Баку, де жив племінник Дітріха Олександр Тіссен. З Дітріхом були його дружина Юлія, дочка Ельза та молодший син Герман. Дітріх почав працювати архітектором Азнефтепроекту. Там же працювали кресляркою його дочка Ельза та інженером – зять Е.Ф.Шіляйн. Він став активним членом Церковної Ради євангелістсько-лютеранської церкви Баку.
27 липня 1937 року Дітріх Тіссен був заарештований “за ведення контрреволюційної роботи серед парафіян по завданням розвідувальних органів іноземної держави, що веде ворожу політику щодо
по відношенню до СРСР”, і розстріляний 16 вересня 1937 р. як “учасник шпигунсько-фашистської організації, чинної під прикриттям лютеранської громади”. Лише 23 серпня 1960 року він був посмертно реабілітований за відсутністю складу злочину.
Доля дітей Тіссена теж була трагічною. Вижили лише старший син Костянтин да донька Ельза. Другого сина — Віктора розстріляли 1941 року в Ленінграді, третій син — Павло загинув через необережне поводження з мисливською рушницею. Молодший син Герман Дітріхович Тіссен був заарештований 1939 року в Баку та розстріляний. На запит 1991 року, рідним відповіли, що
справа перебуває на розгляді.
