Багато хто з дніпрян знає цю назву, навіть якщо і не живе у Новокодацькому районі. Але навряд чи випадковий перехожий зможе пояснити вам, звідки взялась ця дивна назва. Забігаючи вперед скажемо, що нічого спільного з застосунком «Дія» вона не має)
Насправді, історія Діївки іде від відповідного селища. Селище це вперше згадується у документах приблизно в середині XVIII сторіччя. Назва пішла від засновника, козака Максима Дія. Він був представником козацької старшини і тому міг собі дозволити мати доволі великий зимівник.
Зимівник – своєрідне поселення козацьких часів. Уявляв собою комплекс споруд, що дозволяли вести різноманітне господарство. Зимівники зазвичай засновували козаки, що мали невеликі родини. Зустрічались і більші за площею варіанти, які могли собі дозволити лише багаті власники.
Можливо, Діївка так і залишалася б невеличким селом, але після заснування міста Катеринослава її чекали кардинальні зміни. Справа в тому, що Діївка мала статус державної казенної слободи, тобто її жителі не були кріпаками. Це сприяло швидкому зростанню населення.
Із поступовою розбудовою промисловості в Катеринославі Діївка стає справжньою кузнею кадрів та резервом для міських підприємств. Іноді з місцевих формувались навіть повноцінні робочі династії.
Разом з тим зростало населення і самої Діївки. Там навіть побудували власну кам’яну церкву, що по тим часам було рідкістю. Ця церква і досі вважається однією з найдавніших у Дніпрі.
Особливо життя села змінилося після закінчення будівництва залізниці. У 1895 році був відкритий роз’їзд Діївка. Згодом він транформувався у вантажну станцію. Роль села постійно зростала. Оскільки поряд з ним знаходились поклади граніту та гончарної глини, було розпочато їх видобуток. Заради цієї мети було побудовано спеціальні підприємства, на яких працювали мешканці Діївки.
Поступово доходи зростали, і це допомагало владі розбудовувати Діївку. Тут з’явилося декілька шкіл (одна з них була залізничною), а також нову лікарню (яка, доречі, функціонує і досі).
У 1920-ті роки Дієвка була виділена в окремий район ще не Дніпропетровської області, а Катеринославського округу. Проте, оскільки місто постійно розширювалося, то район було перейменовано на Дніпропетровський, а сама Діївка з чисельністю населення, що на той час наблизилось до відмітки у десять тисяч осіб, була поділена на першу та другу.
Діївка перша – східна частина поселення. У радянські часи носила назву поселення Дімітрова. Саме тут розташована залізнична станція. Діївка Друга – відповідно, західна частина. У радянські часи – поселення імені Чкалова.
Діївка стала частиною міста у 1970-х роках. Це було обумовлено потужним розширенням тодішнього Дніпропетровська. Справа в тому, що саме у цей час було розгорнуто будівництво нових жилих масивів. Будували їх на вільних територіях, і тому Діївка підходила для цього якнайкраще.
За етажністю будівлі, які прийшли на зміну скромним хаткам Діївки, досягали 9 або 16 поверхів. Окрім житлових будинків, тут будувався і повноцінний комплекс для обслуговування потреб населення: універмаги, школи, дитячі садки тощо. Зараз, звісно, усі жилмасива колишньої Діївки дещо відрізняються від тих радянських проектів, за якими їх складали. Але все ж багато що можна упізнати.
Окремою віхою в історії Діїївки стала побудова метрополітену. Одна з станцій («Покровська»), знаходиться саме тут. При побудові вона називалась «Комунаровська». Її урочисто відкривали 29 грудня 1995 року тодішній президент Леонід Кучма та прем’єр Павло Лазаренко. Як ми знаємо, метро стало одним з дніпровських довгобудів. Але важливість метро для міста, так і особливо для Діївки важко переоцінити.
Наразі тут мало що нагадує колишнє козацьке селище. Високі будівлі часів «розвиненого соціалізму» нагадують нам про масштабність індустріального будівництва минулих років. Зустрітити тут згадки про козаків чи діяльність «Просвіти» (а вона була і тут) неможливо.
Але при всьому цьому Діївка є цілком типовим і сучасним жилмасивом Дніпра. Так, є тут і проблеми з транспортом, певна відірваність від міста та відсутність реконструкції місцевої пам’ятки архітектури (той самий храм). Але важко посперечатись, що рекреаційна зона тут одна з найкращих. Місцеві жителі можуть відправитись у повноцінний ліс, де можна легко зустріти навіть диких звірів.
До сьогодні певна відокремленість Діївки від міста збереглася в ментальній поведінці її жителів. Багато хто з місцевих каже: «треба поїхати в місто». Але при цьому назвати Діївку поселенням або тим більше селом тут теж ніхто не поспішає. Отакий от міський дніпровський парадокс, яких ще багато у нашому місті!
Дуже красива в цьому місці заплава Дніпра, розділена на півострова та острови. Це могло б бути ідеальне місце для влаштування аквапарку, але поки що ці плани не реалізовані. Чутки про аквапарк ходили до 2012 року, але після того, як Дніпро викреслили з міст-учасників Євро-2012, про будь-які перспективи побудови аквапарку говорити перестали. Зараз. коли йде повномасштабна війна, про це не може бути і мови.
Загалом, територія Діївки тмає унікальні рекреаційні можливості. Сподіватимемося, що найближчим часом цей справді перспективний район у західній частині Дніпра приверне до себе зацікавлених інвесторів, здатних запросити до роботи кваліфікованих проектувальників міського рекреаційного простору та профінансувати їх роботу та її реалізацію.
