У розвитку освіти Катеринославської губернії на початку ХІХ століття значну роль відіграв Мізко Дмитро Тимофійович, спочатку як директор народних училищ Катеринославської губернії (1803–1805), а потім як директор катеринославської гімназії (1805–1831).
У 1803–1804 рр. відбувається нова реформа освіти і керівництво навчальними закладами перебирають на себе новостворені міністерство народної освіти і навчальні округи. Зокрема, Катеринославська губернія була включена до складу навчального округу Харківського університету. У зв’язку з цим у лютому 1803 р. міністр народної освіти граф П. В. Завадовський за поданням губернатора М. П. Миклашевського призначає директором народних училищ Катеринославської губернії Д. Т. Мізка, який на цей час отримав чин Х класу – колезького секретаря.
Водночас він залишався дворянським засідателем у совісному суді і приказі громадської опіки.
Останню посаду він займав з січня 1803 р. до березня 1812 року. Освітня реформа 1803–1804 рр. змінювала не лише систему управління освітою, але й саму систему освіти порівняно зі Статутом 1786 р.
Система освіти мала складатися з чотирьох ланок: у кожній парафії передбачалося створити не менше одного однокласного парафіяльного училища, у кожному повітовому місті, як мінімум, двокласне повітове училище, а в кожному губернському центрі – чотирикласну гімназію, у найбільш значних містах – університети. Причому, кожна з попередніх ланок ставала основою для переходу до наступної. Згідно зі Статутом 1804 р. головні народні училища мали перетворитися в гімназії.
Урочисте відкриття катеринославської гімназії відбулося 1 серпня 1805 р. – у перший день нового 1805–1806 навч. року. Директором гімназії був призначений Д. Т. Мізко, очолюючи її понад чверть століття. Слід зазначити, що Д. Т. Мізко повністю відповідав вимогам, які висував Статут до директорів гімназій: бути «сведущими в науках, деятельными и благонамеренными».
У 1815 р. він отримав у Харківському університеті ступінь доктора філософії та витончених наук, з 1812 р. був дійсним членом Санкт-Петербурзького вільного товариства любителів наук і мистецтв, з 1816 р. – дійсним членом Імператорського Вільного економічного товариства, у 1818 р. обирається членомкореспондентом Імператорського людинолюбивого товариства, а в 1824 р. – членом Товариства наук, затвердженого при Харківському університеті.
Як директор гімназії, Д. Т. Мізко приділяв значну увагу розвитку навчального закладу, до якого 1805 р. спочатку було зараховано 36 учнів: 28 – до першого класу і 8 – до другого. Кількість учнів
поступово зростала: якщо в 1809 р. в гімназії їх навчалося 47, то в 1810 – уже 75, у 1815 – 93, у 1820 – 104, у 1825 – 113 учнів. За їх кількістю вона в 1825 р. серед українських гімназій посідала четверте місце після Вінницької (578 учнів), Харківської (273), Новгород-Сіверської (148), випереджаючи Полтавську (104), Чернігівську (102), Київську (65), Херсонську (53) гімназії.
Перший випуск гімназії відбувся в 1809 р. і становив усього троє осіб. У цілому ж за роки директорства Д. Т. Мізка гімназію закінчило понад 300 випускників, тобто в середньому щорічно
атестати отримувало близько 14 осіб. Серед них були майбутній директор катеринославської гімназії Я. Я. Ковалевський (випуск 1811 р.), П. Н. Савенко – професор Петербурзької медико-хірургічної академії (1812 р.), Д. Цецурін – професор Київського університету (1826 р.), Г. С. Риндовський – професор Харківського університету (1828 р.), Я. М. Калиновський – професор Демидівського ліцею і Московського університету, пізніше директор Маріїнського землеробного училища та Уманського училища землеробства і садівництва (1831 р.) та ін.
Найбільш відомим вихованцем гімназії цього періоду став Володимир Францевич Цих (1805–1837 рр.), випускник 1822 р. Після закінчення гімназії він поступив до Харківського університету, під час навчання показав відмінні успіхи і, закінчивши його зі ступенем кандидата, був залишений при кафедрі. 1833 р. захистив магістерську дисертацію «Міркування щодо способів викладання історії».
Після відкриття Київського університету, у лютому 1834 р., призначений до нього екстраординарним професором кафедри всесвітньої історії, а в подальшому – змінив першого ректора Київського університету М. О. Максимовича на посаді керівника закладу. На жаль, його життя обірвалося дуже рано.
Завдяки передбачливості й енергії Д. Т. Мізка катеринославська гімназія з самого початку розташувалась у власному приміщенні. На початку ХІХ ст. центром Катеринослава була Успенська
площа (нині пл. Д. Бідного) з невеликим, пофарбованим у червоний колір, дерев’яним собором, навколо якого і на довколишніх вулицях розташовувалися головні установи міста й губернії –
дума, прикази, присутствія. Ще в 1804 р. за клопотанням Д. Т. Мізка катеринославське дворянство на своєму зібранні одностайно вирішило надати новостворюваній гімназії у власність будинок з
флігелем і садом, розташований неподалік на вул. Клубній (нині вул. Воскресенська).
Для переобладнення будинку під гімназію приказ громадської опіки витратив 3600 крб. Але по мірі збільшення кількості класів і учнів площ виявилося замало, тому в 1807 р. за домаганням Д. Т. Мізка приказ за 2500 крб купив сусідню ділянку з будинком і подарував її гімназії. У цьому та іншому будинку були влаштовані квартири для вчителів.
У головному корпусі гімназії знаходилися зала, 6 класних кімнат і 2 кімнати для бібліотеки. В одному з флігелів розміщувалася канцелярія директора з архівом, а в іншому – приміщення для сторожів. Пізніше, у 1828 р., землевласник М. А. Байдак пожертвував гімназії ще один будинок (колишнього приватного жіночого пансіону Навер), куплений ним за 5000 крб поруч, в якому знаходилася квартира директора гімназії.
Тобто, гімназія мала більш ніж задовільні площі, обіймаючи велику садибу площею близько 7 дес. у гарному місці – майже на березі Дніпра. Статут 1804 р. вимагав забезпечувати у викладанні наочність, тому перед гімназіями ставилося завдання створення бібліотек і кабінетів, обладнаних необхідними навчальними посібниками.
Директор катеринославської гімназії приділяв значну увагу поліпшенню її матеріальної бази. Гімназія забезпечувала книгами не тільки себе, а й інші навчальні заклади губернії. Спочатку
книги і наочність доставлялися зі складу при Харківському університеті і від його комісіонера. Пізніше при гімназії був створений так званий «книжковий магазин», яким завідував один зі
старших учителів.
Книги для нього виписувалися директором гімназії з книжкового магазину департаменту народної освіти міністерства або безпосередньо від видавців і за замовленнями розсилалися доглядачам повітових училищ для продажу учням за поміркованими цінами, затвердженими училищним начальством. Протягом перших двох років гімназія придбала їх майже на 6 тис. крб, у тому числі 8738 примірників книг, 20 фігур для природничої історії, 50 ландкарт. Частина з них купувалася для повітових училищ.
Значне поповнення фундаментальної бібліотеки відбулося в 1812 р., коли з Лейпціга було виписано 305 томів творів грецькою, латинською, французькою і німецькою мовами на 2500 крб. Якщо в 1805 р. фундаментальна бібліотека гімназії нараховувала 850 томів, то в 1812 р. – 1629, у 1820 – 2109, а в 1830 – 2600.
Відомий російський письменник і видавець О. Ф. Воєйков, який відвідав гімназію в 1825 р., відзначав, що «рідко в якому губернському народному училищі можна знайти подібну щодо книжок іноземних». Він відзначав також рівень мінералогічного і фізичного кабінетів гімназії, які «вельми достатні для наставлення юнацтва» і підкреслював, що «взагалі училища цієї губернії багато зобов’язані піклуванню і просвітній любові до наук нинішнього директора їх, п. статського радника Дмитра Тимофійовича Мізка».
Директор гімназії за Статутом 1804 р. очолював не тільки гімназію, але й виконував адміністративні функції щодо інших навчальних закладів, будучи фактично директором народних училищ губернії. У цій якості Д. Т. Мізко приділив значну увагу відкриттю повітових училищ, які мали створюватися замість малих народних училищ по одному в кожному губернському і повітовому місті, а при наявності коштів і в більшій кількості.
У Катеринославській губернії малі народні училища наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. не були відкриті, тому процес їх створення значно ускладнювався. Перше повітове училище в губернії було утворене в Катеринославі одночасно з гімназією і розташувалося в колишньому приміщенні головного народного училища поблизу Успенського собору. У липні 1806 р. повітове училище відкрилося в Павлограді, у листопаді 1807 р. – Новомосковську, у березні 1808 р. – Олександрівську (нині Запоріжжя) і в липні 1808 р. – Бахмуті. Тобто протягом короткого часу училища були відкриті в п’яти з восьми повітових центрів губернії.
Завдяки турботам Д. Т. Мізка всі повітові училища губернії мали власні будинки. Так, при створенні того ж Олександрівського повітового училища в 1808 р. дворяни повіту погодилися підтримати його грошима в сумі 1880 крб асигнаціями, а губернський секретар Є. Гранобарський пожертвував невеликий кам’яний будинок. Зробили пожертвування й інші жителі повіту.
У підсумку, наступного року училище мало вже три кам’яних та один дерев’яний будинки, в яких розміщувалися класи, доглядач училища і всі вчителі. З 1811 р. в повітових училищах була запроваджена посада почесного доглядача, на яку обирали когось з помітних дворян.
Початок ХІХ ст. позначився розвитком на Катеринославщині і приватних навчальних закладів. За підтримки Д. Т. Мізка вчителі катеринославської гімназії І. І. Любачинский та К. І. Герн відкрили два перші приватні чоловічі пансіони в Катеринославі (відповідно в 1820 та 1821 р.) для підготовки вихованців до вступу до гімназії. Ці пансіони діяли до кінця їх педагогічної діяльності в
гімназії (1835 та 1831 р.).
У 1818–1825 рр. відкрито також сім приватних пансіонів, призначених для надання освіти дівчатам. Перший такий пансіон на правах повітового училища з викладанням іноземних мов і мистецтв відкрила в Катеринославі Віргінія Навер у 1818 р. Більшість з них діяли не більше двох років, а найбільшими довгожителями виявилися пансіон Анни Арнольд, який надавав послуги з 1822 до 1831 р., та Катерини Слєдкової (1827–1837 рр.)
Д. Т. Мізко зробив багато не лише для розвитку освіти в Катеринославській, але й сусідній Херсонській губернії, де за дорученням міністерства народної освіти, він протягом понад чотирьох років (жовтень 1809 – лютий 1813 р.) виконував за сумісництвом обов’язки директора народних училищ. Зокрема, у вересні 1811 р. він особисто відкрив там три повітових училища: в Єлисаветграді, Новомиргороді та Вознесенську, здійснював підготовку відкриття інших училищ у повітових містах та гімназії у губернському центрі.
Д. Т. Мізко був директором гімназії до лютого 1831 р. Він зробив гарну службову кар’єру, ставши 1803 р. директором народних училищ губернії в чині колезького секретаря (Х клас) і закінчивши її дійсним статським радником (ІV клас), кавалером орденів Станіслава та Анни 3-го і 2-го ст. і Володимира 4-го ст. Ці чини і нагороди були заслуженими, оскільки він, працюючи протягом
трьох десятиліть у приказі громадської опіки, дирекції народних училищ, гімназії, дійсно зробив значний внесок у розвиток освіти краю.
