Зараз таких жінок та дівчат могли б називати репетиторками, хоча це і не зовсім вірно. У позаминулому та на початку минулого століття вони скоріше були виховательками та заразом і вчителями. Також це звання не обумовлювало роботу виключно на дому: вони могли викладати і у школах.
Першими навчальними закладами, де відбувалася підготовка домашніх учительок, були гімназії. У Катеринославській жіночій гімназії (1865) станом на 1881 р. із 15 домашніх учительок, які тут працювали, стаж більше десяти років мали три особи. Серед них О. А. Чернова (Риндовська), начальниця гімназії, домашня наставниця, випускниця Одеського інституту шляхетних дівчат, працювала 16 років.
У гімназії працювало чотири колишні випускниці: Н. А. Туровець, учителька арифметики, мала стаж дев’ять років, наглядачки Л. І. Панчишина – п’ять років, М. К. Лашкова – один рік, Ю. Я. Понирко – два роки. Чотири домашні учительки закінчили Одеський інститут шляхетних дівчат. У колективі було сім домашніх наставниць, таке звання набували випускниці з відмінними успіхами у навчанні. Це свідчить про високий рівень професійної підготовки викладачок навчального закладу.
Загалом, домашні учительки, що працювали у Катеринославській Маріїнській гімназії, закінчили різні навчальні заклади: Одеський, Полтавський, Харківський та Московський єкатерининський інститути шляхетних дівчат, Московський миколаївський інститут, Київську жіночу гімназію. Найбільш мінливою частиною педагогічного колективу були наглядачки, невеликий стаж їх роботи свідчить про те, що ці місця часто звільнялися.
У лютому 1896 р. для практичних занять учениць восьмого класу з початкового навчання грамоті та арифметики був відкритий безплатний клас для бідних дівчаток, який відвідували 30 осіб. За весь час існування з 1868 до 1886 року восьмий педагогічний клас закінчили та одержали звання домашньої наставниці та домашньої учительки 476 осіб, це складало більше половини випускниць. Станом на 1887 рік у восьмому класі навчалося 35 осіб. Відзначено, що багато дівчат закінчили свою освіту сьомим класом.
У Катеринославській губернії станом на 1899 р. було усього дві жіночі гімназії та єпархіальне училище. У гімназії навчалося 370 учениць, із них 180 дітей дворян і чиновників, міщан і ремісників – 160, тобто можна зробити висновок про всестановий та демократичний характер навчального закладу, а також доступність одержання початкової педагогічної освіти.
Станом на 1906 р. восьмий педагогічний клас закінчило 20 учениць, із них свідоцтво на звання домашньої наставниці одержали сім випускниць, на звання домашньої учительки – тринадцять.
Випускниці гімназії поповнювали лави учителів губернії. За даними земської статистики, вони складали значну частину учителів. Із середньою та початковою освітою у губернії було 385 осіб учителів, що складало 22,1 %. До цієї групи відносилися ті, хто закінчив середні навчальні заклади – жіночі гімназії та єпархіальні училища, станом на 1912 р. – 42,1 %.
Колишні випускниці поверталися додому і там працювали у школах різного типу. Для працевлаштування вимагалася довідка про поведінку та благонадійність. Наприклад, інспектор народних училищ звертався до канцелярії губернатора надати такі відомості про Анну Іоанівну Пальвелеву, яка закінчила курс Катеринославського жіночого училища (1908 р.) та мешкала в селі Бергеєвці Бахмутського повіту.
Розвиток домашньої освіти у Катеринославській губернії, провідному промисловому регіоні, мав свою специфіку. Тут не було інституту шляхетних дівчат, навчального закладу елітної дворянської освіти. Гімназії, які з’явилися лише у середині XIX ст., характеризуються демократизмом, тут навчалася майже рівна кількість представниць дворян, чиновників, міщан, ремісників. Розвинута шкільна мережа забезпечувала можливість працевлаштування домашніх учительок. Наявність двох єпархіальних училищ сприяла розвитку початкової освіти у сільській місцевості, бо вихованки поверталися додому і там займалися педагогічною діяльністю.
Підготовка домашніх учительок відбувалася також і в Єпархіальних училищах – Катеринославському (1866) та Маріупольському (1910). Аналізуючи наявні списки випускниць Катеринославського Єпархіального училища за послідовні п’ять років (1912–1916), можна простежити динаміку зростання кількості домашніх учительок.
Для деяких випускниць навчання закінчувалося у шостому класі. Вони одержували тільки атестат про освіту, свідоцтво домашньої учительки не видавалося. Таку різницю можна побачити, порівнюючи списки шостого класу (вони подавалися як випускні) та сьомого, який давав початкову педагогічну освіту. У 1912 р. шостий клас закінчили 30 вихованок, їх прізвища б мали повторитися у списку сьомого класу, але у списку випускниць 1913 р. наявні тільки 21 прізвище, тобто дев’ять з училища вибуло. У цьому ж році сьомий клас закінчили 23 вихованки, до 21 колишніх шестикласниць додалися ще дві – Марія Глядковська та Віра Коломийцева. Очевидно, що ці дівчатка відстали від свого випуску та надолужили пропущену можливість пізніше.
Наприклад, у 1913 р. шостий клас закінчили 38 випускниць, перейшли до сьомого класу 21 вихованка. 17 учениць шостого класу закінчили своє навчання. При цьому троє – Євгенія Моїсеєнко, Марія Толошицька та Олена Балабанова – мали перескладати іспити, то вони вряд чи продовжували освіту. Прізвища інших 14 вихованок у списках випускниць наступних років не зустрічалися. Отже, всі вихованки закінчували шостий клас, але до сьомого класу, щоб одержати звання домашньої учительки, вони не поверталися.
Цей факт пояснюється кількома причинами: по-перше – наявність невстигаючих та з цієї причини відрахованих, свідчить про низький рівень навченості учениць та їх слабку домашню підготовку. Можна припустити, що дівчаток навчали дома самі батьки або старші діти. По-друге, слабка мотивація до участі у педагогічній діяльності вихованок із бідних багатодітних сімей священиків та церковнослужителів. На них розраховували як на домашню допомогу, в тому числі і педагогічну, – для молодших дітей. Випускниці-сироти, очевидно, були більше налаштовані на одержання спеціальності, бо навчалися безплатно та опікувалися своїм майбутнім.
