Ні, сьогодні мова піде зовсім не про неперевершених кавказьких вершників. Дніпровські (чи Катеринославські, так буде більш правильно з історичної точки зору) Джигіти були дуже відомими підприємцями, що мали власне виробництво в нашому місті.
У 1856 році в Катеринославі розпочало роботу зовсім нове підприємство – тютюнова фабрика Іллі Джигіта. На сьогоднішній день невідомо, де вона була спочатку. Але, принаймні, з 1870-х років. фабрика вже працювала на території домоволодіння №61 у І-й поліцейській частині міста.
Фабрика займала спеціально побудований довгий двоповерховий корпус у правій частині ділянки, а його основна територія була зайнята великим одноповерховим особняком середини століття. За роздільним актом спадкоємців Джигіт 1885 року все це майно, розташоване на земельній ділянці 32х15, 5 саженів, дісталося Давиду Йосиповичу Джигіту. Проте сам бізнес залишився у спільному володінні з Іллею Осиповичем і існувала під маркою Торговий Дім «Брати І. та Д. Джигіт» (крім фабрики до нього входила тютюнова, бакалійна та винна торгівля).
У 1894 р. за заповітом Катеринославського 2-ї гільдії купця Д.Й. Джигіт його дворове місце по Гостинної вулиці з усіма будівлями і обстановкою, оцінюване в 42 000 карбованців, переходить до старшого сина Йосипа, щоб він довічно видавав своєї матері Мурате Джигіт по 100 карбованців щомісяця. З розподілом капіталів Торгового дому справа була набагато складніша. Йосип Давидович отримував лише 25 000 карбованців, рештою грошей він тільки розпоряджався і надалі мав виплатити братам Михайлу (15 000) та Ісааку (20 000) та сестрам Сарі (25 000) та Сімі (27 000). Особливо Д. Й. Джигіт просив брата та сина «продовжувати фабрику та спільну торгівлю, не змінюючи назви фірми».
Це прохання покійного було виконано лише частково. Торговий дім «Брати Джигіт» проіснував до початку ХХ ст., але зрештою розпався на «І.О. Джигіт і Сини» та «І.Д. Джигіт та Син». Йосип Джигіт показав себе добрим підприємцем. На 1897 рік він уже вважається купцем 1-ї гільдії і закінчує серйозну реконструкцію свого будинку по Гостинній, 4. Він зносить дідівський особняк і будує триповерховий прибутковий будинок, в якому розміщується два магазини, його власна квартира (досить скромна, в 10 кімнат, вона займала поверх) та цигаркове відділення фабрики на третьому поверсі. Всі інші будівлі на ділянці: кам’яні двоповерхові виробничий корпус, флігель та комору, займала лише фабрика.
Дещо пізніше при будинку з’явився навіть мармуровий басейн з фонтаном. Таке активне будівництво призвело до збільшення вартості нерухомості до 91057 руб. Надалі після надбудови третім поверхом виробничого корпусу вартість будинку зросла ще більше. Так само бурхливо росла і фабрика. На 1913 це було велике підприємство, що мало 365 робітників і річну продуктивність в 13 000 пудів (208 т.) тютюну різних сортів.
Разом про те активне будівництво, поділ капіталів фірми, великі виплати родичам за заповітом батька змусили І.Д. Джигіта взяти великі кредити. Невідомо, що сталося насправді, але 1913 року торговий дім «І.Д. Джигіт і Син» збанкрутував на суму в 170 000 карбованців. 11 листопада 1913 року на торгах, проведених Харківським земельним банком, новим власником будинку стало Товариство Взаємного кредиту Катеринославського губернського земства, що запропонувало за нього 107 025 карбованців при стартовій ціні 50 000 карбованців.
Аналогічні торги призначені судовим приставом окружного суду О.П. Плаксою на 19 листопада були скасовані. У принципі, зі зміною власників у житті будинку мало що змінилося. Тютюнова фабрика була здана в оренду І.А. Протопопову та продовжила роботу. Корпус прибуткового будинку було здано Губернському земству, яке розмістило тут кілька своїх відділів та земський музей наочних посібників.
Через три роки, 7 грудня 1916 року, суспільство ліквідувало свою нерухомість, продавши її купцям В.М. Алексєєву та С.Г. Монякіну. Торішнього серпня 1917 року нові власники, скориставшись грандіозною інфляцією, повністю погасили всі борги, зроблені під заставу будинку, хоча у світлі наступних подій це мало ніякого значення.
На початку 1920-х років Катеринославська державна тютюнова фабрика перебувала на консервації, тобто, простіше кажучи, не працювала через відсутність коштів, матеріалів, поганого стану обладнання та будівель. Лише навесні 1925 р. будівлі були повністю передані відкритій ще 1922 р. швейній фабриці Губшвейпрому ім. товариша Володарського, а ділянка об’єднана з ділянкою фабрики по Барикадній, 5.
Протягом наступних кількох років фабрика поглинула ще три домоволодіння та розмістилася по трьох вулицях: Барикадній, Шолом-Алейхема та Гостинній (надалі перейменованої на честь Серафіми Гопнер). Доля будівель на фабричній території склалася по-різному. Багато з них були знесені при будівництві нового корпусу, деякі, у тому числі й триповерховий прибутковий будинок на колишній ділянці Джигіт, серйозно реконструйовані, більшість зовні майже не змінилися.
