Продовжуємо розповідати про геройські вчинки дніпрян при захисті України від російської агресії. Сьогодні ми розкажемо про командира роти славетної 93 бригади Владислава Скворцова. У цьому році президент Володимир Зеленський нагородив його високим званням «Герой України». Нажаль, посмертно.
Владислав Юрійович Скворцов народився 29 липня 1996 року в селі Левенцівка, що знаходиться в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Через рік після народження Владислава, його сім’я переїхала до міста Дніпро.
У 2002 році Владислав розпочав своє навчання, вступивши до першого класу Спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 9, де надавалася особлива увага до вивчення англійської мови. Після успішного завершення 11 класів і отримання повної середньої освіти, у 2013 році Владислав розпочав навчання на першому курсі факультету суспільних наук та міжнародних відносин Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. У 2014 він перерве своє навчання задля участі у боях на фронті, але згодом продовжить його.
У 2017 році Владислав успішно завершив свою освіту в ДНУ ім. О. Гончара і отримав ступінь бакалавра з політології.
Додатково до своєї цивільної освіти, у 2017 році Владислав також успішно закінчив військову кафедру Дніпропетровського вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (сьогодні відомий як Дніпровська політехніка). Він виконав повну програму підготовки офіцерів запасу для Збройних Сил України по спеціальності «Командир механізованого взводу».
Після успішного проходження військової підготовки, учбового табірного збору і здачі необхідних іспитів Владислав отримав військове звання «молодший лейтенант» запасу Збройних Сил України на підставі наказу Міністра Оборони України №751 від 25 жовтня 2017 року.
У 2017 році Владислав також успішно пройшов курс тактичної медицини, розроблений відповідно до протоколу ТССС-АС інструкторами Медичного Батальйону «Госпітальєри». І навіть у літню пору 2020 року він завершив успішно курси від «13 Special Warfare Center» (Центр вогневої та спеціальної підготовки), пройшовши «Базовий курс військового снайпера» та «Курс з безпеки знешкодження саморобних вибухових пристроїв».
У 2014 році, коли ще не досягнув повноліття, Владислав вирішив мобілізуватися у військкоматі для участі в Антитерористичній операції (АТО) на захист своєї країни, але його вік не дозволив цього зробити. Проте це не зупинило Владислава, і він самостійно вирушив до Києва, де знайшов організацію, що готувала молодих людей для добровольчих загонів. Після завершення підготовки він приєднався до добровольчого загону під назвою «Шахтарськ» і залишився там до кінця 2014 року, отримавши свій перший досвід у бойових діях.
У 2018 році Владислав вирішив віддати ще один рік добровольчій службі і приєднався до 2 сотні 8 батальйону Української добровольчої армії, який на той момент брав участь у бойових діях в містах Широкіно і Водяне. Все це час Владислав мріяв про військову кар’єру, і після закінчення добровольчої служби вирішив приєднатися до Збройних Сил України.
24.10.2019 року його призвали до Збройних Сил України як офіцера запасу, і він був призначений на військову службу Амур-Нижньодніпровським військовим комісаріатом. Після призову Владислав пройшов тримісячні курси перепідготовки у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації у Києві. Завершивши курси, Владислав був направлений до 74-го окремого розвідувального батальйону, який в той час розташовувався у селищі Черкаське. Там він обіймав посаду начальника зв’язку взводу і активно брав участь у заходах, спрямованих на забезпечення національної безпеки і оборони, а також у стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях. Він був присутній в районах активних бойових дій, таких як Слов’янськ, Мар’їнка, Іловайськ, Піски, Широкине, Красногорівка.
Починаючи з 21 серпня 2020 року, Владислав Юрійович Скворцов служив за контрактом у Соборному районному центрі комплектування та соціальної підтримки. Там він займав посаду Старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу.
У 2020 році він брав участь у Операції об’єднаних сил (ООС) у складі Оперативного командування «Схід». А в 2021 році він був призначений на посаду командира взводу.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав перебував разом із своєю бригадою на Сумщині. Втримавши удар російських агресорів, вони згодом перейшли у наступ та відбили Тростянець.
Це був момент справжнього тріумфу. Скворцов пригадував, що місцеві жителі зустрічали український військових, немов рок-зірок. Владислав зарекомендував себе з кращого боку як справжній профі військової справи. Невдовзі він був підвищений до командира роти.
Згодом його підрозділ було перекинуто в район Ізюма. Там, у жорсткоких боях проти наступаючих підрозділів російської армії, 20 квітня Владислав Скворцов загинув. Він не встиг сховатись під час ворожого артобстрілу, і загинув від близького розриву снаряда. У Владислава залишилась маленька донька Кіра, що народилась у 2021 році.
Третього січня 2023 року дружина загиблого, Єлизавета Скворцова, зареєструвала на сайті президента петицію про присвоєння Владиславу Сквоцову звання «Героя України». Після набору необхідних 25 тисяч голосів для розгляду її президентом, старшому лейтенатну було присвоєне це звання посмертно.
