Будинок по Мономаха, 6 і досі зберігає первісний палацовий вигляд. Найпишніше і останнє з побудованих міською владою гімназичних будівель сьогодні частково сприймається як символ минулої епохи меценатства, благих намірів та прагнень змінити майбутнє.
Перший будинок на цій великій ділянці виник близько 1792-1793 років. Можна навіть сказати, що він був маленьким, скромним, мазано-дерев’яним. Тобто. звичайним будинком періоду будівництва у Катеринославі третьої столиці імперії. А ось про господарів його сказати нема чого. Лише до кінця ХІХ ст. відносяться відомості, що ця велика ділянка з невеликим особняком і великим садом володіють дворяни Іван Якович і Юлія Йосипівна Нестелей. Дітей вони не мали, і скромне «дворянське гніздо» явно вмирало. Тим не менш, люди похилого віку вперто відмовлялися продати будинок.
Коли помер Іван Якович – сьогодні невідомо. Юлія Йосипівна померла в липні 1909 року. Після з’ясування заповіту з’ясувалося, що вона залишила місту дворове місце на Московській вулиці, маєток у 1453 десятин при селі Шульгівці та великий капітал. Обмеження за заповітом були жорсткими. Майно не могло бути продане. На міській ділянці місто мало побудувати середній навчальний заклад, бажано жіночий. Місто мало заснувати стипендію в Одеському інституті шляхетних дівчат, виплатити по 2000 рублів Преображенському собору, Успенському собору та церкві на Нових Планах. Останній мали дістатись і всі образи з дому, вставлені в спеціальний кіот, вартістю 500 рублів.
У травні 1910 року міська Дума вирішила побудувати на капітал, заповіданий Ю. Нестелей, будинок для III-й міської жіночої гімназії з присвоєнням їй імені дарительки. При цьому було прийнято рішення не заощаджувати і додати до пожертвування 40 000 рублів. Відкриття планувалося на 1 вересня 1911 року. Власне, гімназія працювала вже з 1909 року і тимчасово містилася в будівлі Вищого міського початкового училища ім. Пушкіна (Пушкінський проспект, 75).
Незважаючи на своєчасно прийняте рішення, лише на початку серпня Земельна комісія Думи визнала ділянку придатною для будівництва будівлі гімназії (відстрочка ця була викликана сумнівом у надійності ґрунтів на ділянці). Проект будівлі гімназії, виконаний міським архітектором Д. Скоробогатовим, оцінювався в 180 000 рублів. Але в ході торгів місту вдалося знизити цю суму до 171 205 рублів.
Однак складність ґрунтів все ж таки позначилася на будівництві будівлі. Урочисте освячення відбулося лише 13 лютого 1912 року, через півроку після запланованого терміну. При освяченні купцем П. Волковим було пожертвовано 1000 рублів на влаштування гімназійної церкви.
У роки Першої світової війни будівля гімназії, одна з небагатьох навчальних будівель, не зайнятих під шпиталь, використовувалась дуже інтенсивно. Сюди було переведено II-я жіночу гімназію, будинок якої у 1914 році було зайнято 1-м госпіталем Земського Союзу. Наприкінці 1916 року тут розмістилася канцелярія та головні аудиторії Педагогічних курсів під керівництвом І. Акінфієва. А на початку 1917 року розпочала роботу лабораторія експериментальної педагогіки.
З 1920 року будинок став одним із корпусів КВІНО (Катеринославського Вищого Інституту Народної Освіти), створеного на базі університету. Тут розмістилися робітничий факультет, факультет соціального виховання та соціально-історичного циклу, факультет професійної освіти. Тут же працювали клуб та різні гуртки. Крім того, тут же розмістився музей «Аерохім». У 1927 р. правління ВІНО порушило питання необхідності розширити будинок, але позитивного рішення воно не отримало.
А у 1930 р. під час реформи вищої школи на базі ВІНО було створено кілька профільних інститутів. Факультет соціального виховання був перетворений на цілком самостійний інститут, якому повністю і надали будинок по Московській. Пропрацював він тут до 1 лютого 1933 року, коли був переведений до Новомосковська. Будинок було передано відтвореному Університету, але ненадовго. Вже з 1935 року у ньому розпочинає роботу Обласна вища комуністична сільськогосподарська школа імені товариша Сталіна (короткіше її називали — Комуністичний університет імені Сталіна). При школі діяли короткострокові курси та вечірній університет марксизму-ленінізму.
На початку 1942 року будинок був конфіскований Рейхом і використовувався для меблевого відділу Міської Управи. Його перетворили на гігантський склад конфіскованих меблів із квартир та установ.
Наприкінці 1943 року будинок знову було передано Державному університету, але вже 1944 р. знову відібрано для комуністичного університету. З часом цей університет втратив гучну і претензійну назву, перетворившись на скромну Облпартшколу. Тут же розміщувався навчально-консультаційний пункт заочної Вищої партійної школи при ЦК КПУ та обласне товариство «Знання». Після заборони діяльності КПРС та конфіскації її власності будівлю було передано інституту природокористування та екології НАН України.
