Дніпро подарував світу багато талановитих людей – винахідників, майстрів, письменників, поетів та співаків. Є серед них і музиканти. Одним з найвідоміших музикантів родом з нашого місту був Леонід Коган. Цей хлопець став відомим не тільки в тодішньому СРСР, а і за його межами.
Леонід Коган народився у Дніпропетровську 14 листопада 1924 року. За визнанням Леоніда Когана, музикою він почав займатися випадково. Його батько, дніпропетровський фотограф, трохи вмів грати на скрипці, і хлопчик, за сімейним переказом, не засинав, доки інструмент не клали біля його ліжка, а щоранку перевіряв: чи виросли нарешті руки, чи зможе дотягнутися до струн. У п’ять років він отримав свою власну скрипку-четвіртинку, а вже у 1934 році, у дев’ять років, був прийнятий до Особливої дитячої групи при Московській консерваторії у клас знаменитого педагога Абрама Ілліча Ямпольського. Доречі, про ще одного музиканта-вихідця з Дніпра що зробив собі кар’єру в столиці можете почитати тут.
Можливо, остаточне рішення стати професійним музикантом хлопчик прийняв 1934 року — до Москви приїхав Яша Хейфец, один із найбільших скрипалів 20 століття. Дев’ятирічний Льоня Коган із захопленням вдавався на всі його концерти. З того моменту Хейфец стає для хлопчика ідеалом, який надихатиме його все життя. Між іншим, в Дніпрі і сьогодні діє учбовий заклад, де навчають мистецтву музики, тож і сьогодні будь-хто має можливість повторити унікальні досягнення Леоніда.
Вирішальну роль розвитку молодого музиканта зіграв педагог Абрам Ямпольський. Потрапити до цього чудового вчителя Когану пощастило ще у Центральній дитячій музичній школі. Ямпольський виділяв юнака серед усіх своїх вихованців та регулярно допомагав влаштовувати його концерти.
Незабаром про Леоніда Когана заговорили в московських музичних колах, і на момент вступу до консерваторії його ім’я було добре відоме публіці. Під час навчання Коган зумів завоювати серця та найвибагливіших слухачів. Викладачів консерваторії молодий скрипаль вразив чудовим виконанням каприсів Паганіні (причому всіх 24-х!) — цей композитор надовго стане його улюбленим автором.
Ще студентом Леонід Коган часто гастролював за кордоном. З концертами він об’їздив майже всю Європу, побував у Північній та Південній Америці, Новій Зеландії. Світова преса заговорила про «радянський Паганіні» після брюссельського конкурсу імені королеви Єлизавети — 1951 року Коган завоював перший приз цього найскладнішого змагання, вразивши слухачів натхненною та віртуозною грою. Про ще декількох артистів, що теж досягли світової слави, можете почитати тут.
Леонід Борисович любив виступати перед публікою, і в сезоні 1956/57 років він влаштував цикл концертів, який охопив майже всю історію скрипкової музики. Коган виконував як класичні, а й сучасні твори. Композитори Арам Хачатурян, Тихон Хренніков, Кара Караєв та інші видатні автори присвячували йому свої роботи. Теплі дружні стосунки пов’язували Леоніда Когана із колегами-музикантами. Відома віолончелістка Тетяна Гайдамович так відгукувалася про нього:
«Схвильовано та пристрасно говорила скрипка Когана. Вона щиро і натхненно розповідала про трагічні колізії людського життя, про надії та втрати, мрії та розчарування. Забуті були всі побоювання. Слухачі, підкоряючись магії мистецтва Леоніда Когана, осягали твір, захоплюючись оригінальністю композиторського задуму».
Він часто виступає з відкритими камерними вечорами — його знамените тріо з Емілем Гілельсом та Мстиславом Ростроповичем, а також сімейний ансамбль із дружиною Єлизаветою Гілельс та сином Павлом стають відомими на всю країну. 1966 року послухати, як Когани виконують Концерт для трьох скрипок Франко Манніно, прилетів із Італії сам автор. Вечір став тріумфальним.
З кінця 1950-х років Леонід Борисович регулярно стає членом журі міжнародних музичних конкурсів. Багатьом він запам’ятався і як голова журі Конкурсу імені Чайковського — цю посаду він обіймав двічі, у 1978 та 1982 роках. Багато учнів Когана пізніше стали лауреатами цього та інших престижних оглядів – серед них Нана Яшвілі, Сергій Кравченко, Андрій Корсаков, Маюмі Фудзікава.
Колеги писали, що Леонід Борисович постійно жив у шаленому темпі. Останні роки не стали винятком. Скрипаль постійно давав концерти, а також брав участь у кінозйомках. У фільмі «Ніколо Паганіні» саме Леонід Коган озвучив скрипку італійського віртуоза.
У 1960—1970-ті роки Коган отримує всі можливі звання та нагороди. Йому присвоюється звання професора та народного артиста РРФСР та СРСР, присуджується Ленінська премія. 1969 року музикант призначається завідувачем кафедри скрипки Московської консерваторії. Про скрипаля знімається кілька фільмів.
Останні два роки життя Леоніда Борисовича Когана були особливо насиченими виступами. Він скаржився, що не встигає відпочивати. 1982 року відбулася прем’єра останньої роботи Когана «Пори року» А. Вівальді. У цьому році маестро очолює журі скрипалів на VII Міжнародному конкурсі імені П.І. Чайковського. Коган обирається Почесним академіком Національної італійської академії «Санта-Чечілія». Він гастролює Чехословаччиною, Італією, Югославією, Грецією, Францією.
11-15 грудня відбулися останні концерти скрипаля у Відні, де він виконав Концерт Бетховена. 17 грудня Леонід Борисович Коган раптово помер дорогою з Москви на концерти до Ярославля.
24 листопада 1984 року у концерті до 60-річчя від дня народження великого музиканта виступлять Ніна та Павло Коган, а у грудні Заслужений колектив та Московський камерний хор виконають Реквієм Франко Манніно під керуванням автора, присвячений пам’яті Леоніда Когана. Спогади Манніно увійшли у видану 1987 року книгу «Леонід Коган. Спогади. Листи. Статті. Інтерв’ю», в якій про феномен Леоніда Когана розмірковують імениті колеги та сучасники скрипаля – Євген Світланов, Арам Хачатурян, Тихон Хренніков , Родіон Щедрін, Іван Козловський, Наталія Сац,
Іраклій Андроніков.
